Поява дитини – непростий час для обох батьків. Новоспечені батьки намагаються звикнути до нової обстановки, тому деякі речі відходять на другий план. До них відноситься, наприклад, прибирання чи приготування їжі. В нашому випадку саме прибирання стало яблуком розбрату між мною та батьками чоловіка.
Минуло три місяці, як у нас з Романом народилася принцеска Златочка. Я її дуже люблю. Це прекрасне відчуття бути мамою. Та адаптація до нових життєвих змін була непростою.
Златуня вибаглива дитина, плакала три місяці безперервно після появи на світ. Дочка була нагодована зі сухим підгузком, але чомусь завжди вередувала. Нічого не допомогло. В коляску її взагалі не вложиш. За ці три місяці вона там пробула всього два рази. Злата постійно вимагає носити її на руках.
Дочці потрібно було чути мамин запах вдень і вночі. Я намагалася якомога більше контактувати з нею, але тоді я нічого не встигала робити по дому. У мене не залишилося можливості ні готувати, ні прати, ні навіть прибирати. Тож усе домашнє господарство пішло на другий план.
Роман сприйняв це спокійно і взяв на себе деякі обов’язки. Роман робив найнеобхідніше, а решту ми просто залишили в спокої. Адже кожному було байдуже, наскільки охайна наша квартира. Поки нас все влаштовувало. Окрім батьків Романа.
Коли вони приїхали в гості, свекруха була не в собі, як у нас все виглядає. Вона навіть відмовилася сісти на диван.
– Я не хочу забруднити нову спідницю, – сказала вона закотивши очі.
Свекруха відмовлялася від всього, що ми їй пропонували поїсти, бо кухня не надто прибрана.
Після Ольга Дмитрівна відвела Романа на кухню і почала йому скаржитися на мене.
– На кому взагалі ти одружився? Синок, в нас ніколи дома не було такого балагану. Я також була мамою маленьких дітей і не раз. Але я встигала все. Я не здивуюся, якщо твоя принцеса заставить тебе оплачувати прибиральницю і кухарку.
Я була в сльозах, бо чула їх розмову на власні вуха.
Я роблю те, що можу. Я намагаюся піклуватися про свою дочку, а моя свекруха явно мене не розуміє.
На щастя, Роман виявився людиною, яка підтримує свою дружину.
– Мамо, ми робимо все, що можемо. Якщо тобі не подобається, то краще в гості до нас не приходь. Або ж просто змирись з цим, – сказав він їй досить спокійно.
Свекруха неабияк здивувалася.
– Я такого не чекала від тебе, синок, – тремтячим голосом сказала вона, взуваючи туфлі біля дверей.
– Мені не подобається те, як ви живете, – сказала вона в дверях, і вони обоє пішли. Минув тиждень, як Роман не спілкується ні з мамою ні з татом.
Невже я така погана? Як пояснити свекрусі, що все зміниться, але має прийти певний час…