Я настільки хотіла вийти заміж, і хотіла мати сім’ю, що не переставала щодня просити це у Господа, навіть по святих місцях їздила в цьому наміренні. І я таки зустріла гідного чоловіка. Звали його Андрій.
Я йому теж дуже сподобалася, було таке відчуття, що ми просто створені одне для одного. Одружилися ми за пів року, бо обоє вже були готові до цього. Він обов’язково хотів вінчатися, і для мене це теж було важливо. Ми взяли в церкві шлюб. Два роки жили, душа в душу. Я була щаслива, як ніколи у житті.
Чоловік ніжний, дбайливий, уважний. Щоправда, у нас не було дітей. Причина в мені, але Андрій про це знав ще до нашого одруження, я йому розповіла все чесно. Так як у нього є син після першого шлюбу, він не дуже засмутився. Але сказав, що зробить усе, щоб я стала мамою. Потім він про свою обіцянку забув, і мені одній довелося ходити по лікарях, Андрій мене в цьому не дуже підтримував.
Несподівано в наше життя втрутилася мама Андрія. Я їй не сподобалася з самого початку, вона була впевнена, що її син вартий кращої долі, тому свекруха зі мною не спілкувалася і всіляко намагалася нас розлучити. Через її вплив наші стосунки ставали гіршими. Я розуміла, що все це витівки свекрухи, але ніколи не говорила жодного слова поганого на її адресу. Був період, коли чоловік перестав із нею спілкуватися та кілька місяців не ходив до неї у гості.
У цей час ми з ним жили дуже спокійно. Але я переживала, казала, що треба помиритись, бо все ж – рідна мама.
Мама чоловіка жила з бабусею. Коли бабусі не стало, Андрій жив із мамою 10 днів, потім ходив щовечора після роботи до неї. Начебто, нічого поганого в тому немає, що чоловік підтримав маму у скрутний момент, але після цього наші стосунки знову почали псуватися. Я стала дратувати його по дрібницях. Чоловік часто висловлював мені необгрунтовані звинувачення, і говорив він словами своєї мами.
Я стала дуже невпевнена в собі, а він казав, що йому потрібна поряд впевнена жінка. Я все терпіла. Думала, що люблю, і ми вінчані, треба зберігати сім’ю, покривати любов’ю і терпінням. Я була впевнена, що ми зможемо разом все подолати. Та я не врахувала того, яким сильним може бути вплив свекрухи. Вона настільки його налаштувала проти мене, що коли чоловік повернувся додому жити, сказав, що подаватиме на розлучення.
Андрій сказав, що розлюбив мене. Хоча перед цим казав, що я найкраще, що було в нього. Не можу зрозуміти, як так кардинально змінилася людина? Вже два місяці живемо окремо. На розлучення не знаю, подав чи ні, він мовчить, ми не спілкуємось. Спочатку я сподівалася на те, що все ще налагодиться, але зараз не знаю, що мені робити. Я не хочу розлучення. Але як в цій ситуації протистояти свекрусі, якщо Андрій дуже прислухається до її думки.