В дитинстві мій синочок такий хороший був, такий щирий. Зростав розумником і завжди стверджував, що завжди буде поруч.
– Мамочко, я виросту і ти не будеш працювати. Я стану заможним, ти матимеш все, про що можна тільки мріяти!
І він впевнено йшов до мети. Старанно вчився і навіть дитиною був напрочуд відповідальним і стриманим. Школу закінчив з відзнакою, самотужки до університету вступив, та вже на першому курсі влаштувався на роботу і починав приносити додому гроші. Я не могла натішитись, що маю такого сина і помічника.
Згодом мій Максимко відкрив власну фірму і справді досяг неабиякого успіху. Всього в 30 років він мав дві квартири, дорогу автівку. А в 35 орендував землю біля озера і відкрив комплекс відпочинку. Це було просто чарівне місце. Усі ці роки син щотижня до мене приходив, вечеря в суботу стала нашою традицією. А щомісяця Максим давав мені гарні гроші, аби я мала на все необхідне. І ось на одну нашу спільну вечерю син привів Діану, свою дівчину.
Я дуже тішилась, що він нарешті когось знайшов, адже переймалась, що через роботу самий залишиться. Раділа, коли він сказав, що дівчина вагітна і вони скоро розпишуться.
Молоді побралися і оселилися в одні з квартир Максима. Та мало не відразу після весілля син не приїхав до мене на вечерю. Я не переймалась, подумала, що вони молоді, хочуть у двох побути. Та з часом бачила свого хлопчика дедалі рідше. Гроші він спочатку пересилав, та вже за пів року перестав.
– Мамо, розумієш, у нас скоро дитина буде! Важлива кожна копійка!
– Звісно, сину!
Раніше я відкладала гроші, тож якийсь час ще мала їх. Але поступово всі заощадження закінчились. Та Діана народила і мені було ніяково просити. Та згодом все ж довелось.
– Мені дуже соромно. Та вже борг є за комунальні.
Наступного ж дня син привіз гроші. Та на вечір подзвонила невістка:
– Перестаньте витягувати з нас гроші! Як вам не соромно? У нас дитина мала!
– Але ж Максим так гарно заробляє!
– І що? У нас є плани, ми мріємо про будинок, а через вас нічого не вдасться.
Відтоді я більше ні копійки не просила в сина. А самий він перестав пропонувати, хоча напевно ж знав, як мені важко. Нещодавно довелось просити в сусідки на хліб. Ви б бачили, як вона насміхалась з мене:
– Що маєш сина багатія, а мусиш на хліб просити? А ти так його вихваляла.
Я не знаю, що робити далі. Не думала, що все так буде. Порадьте, що мені робити. На саму пенсію зараз не вижити. Як вплинути на сина й невістку?