З появою перших хмарочосів, високих і неприступних, з’явилися ті, кому потрібно було їх підкорити.
Люди-мухи, хто вони?
Таких людей називали людьми-мухами. Вони лазили по стінах будівель, наче комахи. Обов’язковою умовою вступу до клубу екстремалів було підкорення вершин без страховки та спорядження. Та ще й одяг тих років був сковуючим і незручним, але й до цього нюансу були свої вимоги, потрібно було лізти нагору в туфлях та костюмі, щоб виглядати чудово під час тріумфу та на фото.
Цілі у всіх були схожі — слава та гроші. До Великої депресії лазіння по будинках вважалося прибутковим бізнесом. Компанії навіть примудрились використовувати людей-мух для реклами своїх послуг. Маркетологи наймали «хмарочослазів» для анонсів фільмів, для пропозицій послуг банків та страхового бізнесу. Найбільше люди-мухи заробляли, рекламуючи послуги страхування життя.
Першопрохідник Гардінер
Усі люди, які підкоряють висоти, були відомі у містах, регіонах. Але найпопулярнішою людиною-мухою був Гаррі Гардінер. Його вважають батьком небезпечного захоплення і тим, хто став першим брати гроші за свої перформанси. Він почав видертися на міські висотки у 1905 році і незабаром почав збирати непогані гроші за перегляд трюків без страховки.
До 1926 року на його рахунку було 700 підкорених хмарочосів. І, як можна вважати, за цей час він жодного разу не впав і не отримував серйозних ушкоджень.
Армії глядачів не помітили відходу «циркача»
Гардінер приваблював своїми епатажними вчинками тисячі людей. Якось у грудні 1916 року до хмарочоса Omaha World Herald прийшло ні мало ні багато 30 тисяч глядачів. Вони оточили будинок кілометровим кільцем, а особливо щасливі дивилися на «сходження» з вікон та балконів. Такий самий ажіотаж панував під час його сходження на Terre Haute Indiana. Люди непритомніли, кричали, молилися, захоплювалися здібностями Гаррі.
22 тисячі людей оточували будівлю з людиною, що піднімається, в Денвері. Кульмінацією його кар’єри стало підкорення будівлі в Детройті, куди до 14-поверхової будівлі з’їхалося не менше 150 тисяч роззяв. Тоді Гардінер відчув свою значущість і вирішив продовжувати кар’єру вуличного циркача.
Ще 10 років слава про людину-муху гриміла по різних містах. Але в 1926 році Гаррі Гардінер зник так само епатажно і непередбачено, як жив. З того часу чоловіка ніхто не бачив, а незабаром про його подвиги взагалі забули.