Георгій Гуджієм народився в Александрополі яє сьогоднішнім Ґюмрі, Вірменія на кордоні з Туреччиною, у сім’ї грека та вірменки. Точна дата народження невідома, дослідники вказують 1866 рік, або 1872. Дата народження, вказана у паспорті — 28 листопада 1877 року, проте сам Гурджиєв заявляв, що народився він опівночі, в перший день нового року (за юліанським календарем).
Гурджієв виріс у Карсі та багато подорожував Центральною Азією, Єгиптом і Європою.
Він залишив по собі настільки потужну спадщину, що досі вона привертає увагу багатьох істориків і релігієзнавців, не кажучи вже про його послідовників і шанувальників.
Як і його таємнича особистість, спадщина Гурджієва є багатогранною. Філософська доктрина, літературні твори, фізичні вправи та священні танці лише мала його частина.
Георгій Іванович може називатися механіком людських душ. Він досяг небувалих успіхів в управлінні собою та іншими (іншими насамперед).
Навичка управління людьми цінувалася у всі часи. Низка воєн і революцій пройшла по всьому світу. На цій хвилі піднялося особливе явище – тоталітарні правителі. У минулій історії людства аналогів цьому не було.
До XX століття люди ніколи не гинули мільйонами за якусь ефемерну ідею. В цей час були відкинуті минулі релігії, а на їх уламках виникли нові (ще кривавіші) ідеології.
Колосальний демографічний вибух як ніколи гостро поставив перед людиною проблему виживання. Під загрозою знищення опинилися цілі народи.
У цьому, страшному, але захоплюючому столітті, вчення Гурджієва виявилося дуже доречним. Адже людина як керований механізм – чим не мрія будь-якої авторитарної держави.
Гуджієв розробив і розвинув філософську концепцію про людину як про керований механізм. За його доктриною практично кожного можна вести в будь-який бік, домогтися повного послуху та підпорядкування.
Всі люди, за Гурджієвим, діляться на керованих та керуючих. Якщо людина може контролювати власні психічні і фізичні сили, вона виявляється здатною маніпулювати і свідомістю оточуючих.
Своїм адептам Гурджієв неодноразово промовляв, що основна маса людей несвідома у своїх проявах. Сучасна людина легко керується лише зовнішніми подразниками.
Всі почуття, слова, звички, вчинки і навіть творчі прояви людини в галузях мистецтва та науки – все це може бути запрограмоване та перепрограмоване.
Філософ вважав, що повністю керована людина (яких більшість ) не в змозі не тільки втрутитися в хід історії, але навіть хоч щось змінити у своєму житті (наприклад, зробити відкриття). Все вже відкрито до нього та за нього.
«Все, що людина каже, робить, думає, відчуває, – все це трапляється… Все трапляється так само, як унаслідок змін у верхніх шарах атмосфери випадає дощ, як тане сніг під променями сонця, як пил здіймається вітром».
Г.І. Гурджієв.
Таким бездумним механізмом людина може залишатися як завгодно довго. Аж до самої смерті. Бути механізмом – отже, бути керованим, безвільним, зашореним. Для того, щоб самому стати господарем своєї долі, потрібно пізнати цей механізм, пізнати себе.
Гурджієв писав:
«Коли машина пізнає себе, вона перестає бути машиною – принаймні такою машиною, якою вона була раніше. Вона вже починає відповідати за свої дії».
Якщо людина не вирветься з цього хибного кола, то ризикує назавжди залишитися іграшкою в руках, що впливають на неї сил.
Георгій Іванович не просто розвинув теоретичну систему. Він активно практикував. Розробив систему дихальних вправ, фізичних та психологічних тренінгів.
Через цю систему він вводив своїх учнів у стан особливого трансу, у якому вони, залишаючись частково у свідомості, але виявлялися повністю слухняними волі вчителя.
З боку це виглядало як управління зомбованими людьми, маніпуляція людською свідомістю чи щось у цьому дусі. Під час показових виступів адепти рухалися навколо гуру подібно до планет, що обертаються навколо сонця.
Містичний танець суфіїв – з нього багато почерпнув Гурджієв.
Під час цих гіпнотичних танців учні майстра досягали особливого стану свідомості, в якому вони вже не відчували болю, відчаю, сумнівів. Інстинкт самозбереження, і з ним страх повністю виявлялися пригніченими.
Все це що демонструвалося у вправі, що незмінно викликало у публіки змішане почуття німого захоплення та жаху перед всесильним магом.
За командою магістра, учні, введені в транс, безстрашно стрибали із високої сцени до зали. Вони не групувалися, у польоті завмираючи в безглуздих позах. Так і приземлялись. У буреломі поламаних стільців вони продовжували нерухомо лежати, доки майстер не скаже слово-ключ.
Цей показовий експеримент Георгій Іванович демонстрував багато разів, постійно викликаючи бурю емоцій. Причому за безліч самогубних падінь жоден учень не те що б зламав руку, взагалі не отримав хоч скільки-небудь значного удару.
Крім цих приголомшливих фокусів Гурджієв демонстрував і традиційніші, але не менш переконливі. Суть подібних показів полягала у демонстрації психологічних феноменів та прихованих можливостей людини,
Управляти цими здібностями можна лише підкоривши собі психоемоційний бік людської природи.
Учні Гурджієва передавали думки з відривом. Одному з них у залі тихо називалися числа, назви предметів, тварин і навіть музичних творів, а той у думках передавав отриману інформацію своїм колегам на сцені.
Особливо переконливим було те, що всі ці феноменальні здібності демонстрував не сам визнаний маг Гурджієв, а його учні, що доводило існування таких можливостей у кожній людині.
А якщо ці можливості спочатку закладені в кожному, то й розвинути їх може (теоретично) будь-хто. Ця обставина підкуповувала сотні послідовників вчення Георгія Івановича Гурджієва раніше. Привертає не меншу увагу воно і сьогодні.