На Землі існує безліч аномальних місць, де час тече інакше, ніби уповільнює свій перебіг. Інакше кажучи, спостерігається хроноаномалія. Людині, яка потрапила в таке місце, здається, що вона знаходиться там всього кілька хвилин, а насправді минають місяці, роки, а часом і все життя. Одним із таких місць є Пастка диявола на Сицилії.
ТАЄМНИЧЕ ЗНИКНЕННЯ
Пастка диявола, або, як ще називають це місце, Капкан диявола, знаходиться, згідно з легендою, у невеликому містечку Такона на острові Сицилія. Це аномальне містечко вже кілька століть має погану славу у місцевих жителів. Його не лише намагаються обійти за десять верст, а й згадувати про нього вкотре побоюються.
Існує легенда, що сягає корінням в середину XVIII століття, а саме в 1753 рік. Розповідають, що тоді в цих місцях жила заможна і всіма шановна людина, Альберто Гордоні. Одного разу теплим травневим вечором він вийшов на прогулянку до дворика свого маєтку. Разом з ним були його дружина, друг — граф Зенетті та ще кілька гостей, всього дванадцять чоловік.
Ніщо не віщувало страшних подій. І раптом Альберто на очах у очевидців зник. Просто зник на рівному місці, ніби розчинився у повітрі. Треба сказати, що двір був порожній, не було ніяких будівель, куди він міг зайти, або люків, у які він міг би провалитися.
Після ретельного огляду місця події було перекопано все подвір’я, прочесано весь маєток та прилеглі території, але це не дало жодних результатів. Зникнення залишалося загадкою.
Тоді жахливе місце і отримало свою не менш жахливу назву, а маєток охрестили проклятим. Налякана дружина намагалася продати особняк, але ніхто не хотів купувати його, незважаючи на невисоку вартість.
НЕОЧІКУВАНЕ ПОВЕРНЕННЯ
Поступово історія обростала чутками та домислами і згодом стала сприйматися як вигадка. І, можливо, згодом забулась би і зовсім. Але одного разу Альберто Гордоні раптово з’явився на тому самому місці, де зник. З нізвідки. 22 роки по тому!
Його поява викликала нову хвилю паніки. На наполегливі розпитування оточуючих, де він був стільки років, Альберто розгублено відповів, що нікуди не зникав. Він був настільки впевнений у цьому, що його визнали божевільним і запроторили до божевільні на цілих сім років.
Там би й закінчив Альберто свої дні, якби його історією не зацікавився доктор Маріо під час оздоровчих бесід з пацієнтом.
Лікар попросив чоловіка розповісти про події 29-річної давності та про те, що той бачив і відчував, поки був відсутній у світі.
Довірившись Маріо, Гордоні розповів йому про те, що несподівано опинився в якомусь темному тунелі, наприкінці якого сяяло туманнобіле світло. Пройшовши тунель, він потрапив у похмуре дивне місце і побачив там невелику картину, вкриту різними точками та зірочками, що пульсували кожна на свій лад.
Його здивувала відсутність звичних речей, замість яких усюди знаходилися пристрої незрозумілого Альберто призначення. Тут же була присутня дивна істота з довгастим тулубом, схожа на жінку з довгим волоссям, що за структурою нагадує пух кульбаби.
«Жінка» сказала Альберто, що він потрапив у ущелину часу та простору, з якого вибратися практично неможливо. Проте Гордоні почав просити її про допомогу. І поки він чекав на можливість повернутися, дізнався багато нового: про «дірки», що відкриваються в темряві; про те, що думки переміщаються у просторі зі швидкістю світла; про те, що є безтілесні душі та тіла без душі; про літаючі міста, в яких жителі не старіють і не вмирають. Потік інформації був жахливо великий, і мозок Альберто вже відмовлявся як запам’ятовувати, а й уловлювати її сенс. Аж раптом у якийсь момент чоловік опинився вдома, у рідному маєтку, у повній впевненості в тому, що був відсутній не більше двох годин.
Неймовірно, але Маріо повірив розповіді пацієнта і вирішив разом з ним повернутись у прокляте місце, щоб уважно оглянути все навколо. І тут сталося найжахливіше. Підійшовши до пастки, Альберто зробив крок уперед і знову зник, цього разу назавжди. Вражений побаченим доктор Маріо наказав обнести злощасне місце високою надійною стіною.
КАЗКА, ЧИ ПРАВДА?
Можливо, події, описані у легенді, дещо перебільшені, але диму без вогню немає. Тому навколо неї з’явилося безліч гіпотез і теорій як підкріплених науковими викладками, так і безпідставних. Виникнення таких Пасток диявола пояснювали існуванням паралельних світів, чорних дірок, провалів у часі та просторово-часовими аномаліями. І навіть зовсім вже фантастичною гіпотезою про найвищий астральний шар Всесвіту.
Очевидно, про подібні пастки знали завжди і всюди. Взяти, наприклад, хоча б казки, у яких зачаровані чаклунами люди втрачали рахунок часу. Або коли Одіссей потрапив на острів Каліпсо. Всі ці описи з легенд, міфів, казок та оповідань очевидців мають ряд подібних моментів:
- зникнення відбувалося за свідків. Причому деякі постраждалі не помічали своєї відсутності, тоді як інші кидалися шукати своїх супутників;
- у пастках відбувається спотворення простору. Ті відстані, які здаються невеликими, можна подолати лише за тривалий час, а величезний шлях можна пройти за лічені миті;
- багато зниклих після повернення розповідають, що побували або в іншій місцевості або навіть іншій частині світу, або в дивному нетутешньому світі, або в іншій тілесній формі;
- у таких аномальних зонах годинник йде з відставанням. Їх ще називають зонами зриву часу.
Крім сицилійської Пастки диявола, ці явища можна спостерігати у місці падіння Тунгуського метеорита, у Бермудському трикутнику, на випробувальних полігонах ядерної зброї, у місцевостях, де спостерігалися посадки НЛО.
ЧОРНІ ДІРИ ХРОНОАНОМАЛІЙ
Сьогодні теорії про непостійність часу набирають все більшої популярності і здаються цілком реальними. Наприклад, та, яка стверджує, що наше звичне уявлення про прямолінійну течію часу є помилковим. Згідно з цією теорією, тимчасову модель можна представити у вигляді котушки, на яку намотується нитка-час. Поступово шари часу накладаються один на одного, створюючи можливість паралельного існування минулого, сьогодення та майбутнього. А Пастки диявола виходять при стиранні грані між цими шарами або замиканні їх один на одного, і існують за незрозумілими людству законами. Іноді ці чорні дірки в часових полях стають схожими на лійки торнадо, тоді вони засмоктують різні предмети та людей. Можливо, цим можна пояснити появу лох-несского чудовиська, йєті чи прибульців з інших світів.
Цілком фантастично звучить теорія деяких любителів езотерики. Вони вважають, що люди, пропадаючи з нашої реальності, опиняються на вищому астральному рівні Всесвіту, де час тече набагато швидше. Цим і пояснюється, що, повернувшись у звичне життя, люди, що зникли, не можуть правильно оцінити час своєї відсутності.
МІСЦЕ НА КАРТІ
Ми не хочемо нікого нівчому переконувати. Вірити в легенду про сицилійську Пастку диявола чи ні, кожному варто вирішувати самостійно.
Але описи того, що відбувалося у XVIII столітті на Сицилії, за ідентичності сюжету, все ж таки мають деякі протиріччя. Наприклад, населений пункт, в якому знаходиться ця тимчасова аномалія, на карті відсутній, та й називають його різні джерела по-різному: Таконе, Таконітте, Такома, Тасконі, Таскана. А в деяких одночасно значиться населений пункт Таконі та місто Катанія. Що дивно, між цими місцями немає жодного зв’язку.
Натомість різні варіації назви Таконі можна знайти у Франції. Втім, причиною можуть бути витрати перекладу або те, що назва за минулі сторіччя була змінена до невпізнання, або містечко було настільки малим і незначним, що йому не знайшлося місця на карті.
Також різняться відомості про дійових осіб. Альберто Гордоні (або Городоні) десь названо садівником, а десь ремісником. Мабуть, залежно від його діяльності у день пригоди він прогулювався двором чи саду у компанії графа Занетті (Занені, Зеніні). Це взагалі здається дивним: садівник гуляє у компанії графа. Та й саме зникнення датується або 1753, або 1756 роком. Тому виникають не безпідставні сумніви щодо достовірності описаних подій.
Тим не менше, ніхто не може дати точної відповіді, чи існують ці пастки, і оцінити ступінь небезпеки їх для людини. Тому краще не випробовувати долю та триматися подалі від аномальних місць.