Після розпаду СРСР спливло безліч «цікавих» фактів про діяльність радянського керівництва. Одним з гучних інцидентів стало зникнення так званого «золота партії». На початку 90-х років ЗМІ друкувало найрізноманітніші версії. Чим більше друкували, тим більше розросталися чутки про таємниче зникнення цінностей КПРС.
Куди ж пропало золото?
На підставі проведених досліджень з’явилася одна з перших версій, яка, в принципі, частково підтверджувалася. Ця версія отримала початок з секретної доповіді держсекретаря Російської Федерації Геннадій Бурбуліс в 1991 році. У ньому Бурбуліс стверджує, що уряд СРСР розпродав золоті запаси.
Наживо цієї доповіді ніхто не бачив, але є відомості з іноземних джерел – відомий американський банкір підтверджує цю інформацію. Наскільки ця версія правдива, достовірно невідомо, але вона отримала досить широке визнання. Деякі джерела також стверджують, що золото нікуди не зникло і залишилося в Росії.
Але найбільшого розголосу набула версія про те, що золоті фонди розкрадені і вивезені в закордонні банки. На думку дослідників, на рахунках ряду міжнародних фінансових організацій і по сьогодні зберігається практично майже половина від загальної частки золотого запасу СРСР.
Свою думку з цього приводу висловив і відомий журналіст Георгій Вачнадзе, який стверджує, що все золото розікрали на самому початку 90-х років. Одним з активних «борців за справедливість» в той час став економіст і політичний діяч Єгор Гайдар.
Він зібрав багато відомостей про золотовалютні махінації уряду і навіть вірив в те, що все вкрадене можна повернути в Росію. Але довести він нічого не зміг, його практично відразу зняли з займаного на той момент посту в.о. прем’єра.
Стверджував про існування партійних золотовалютних фондів і голова головного банку СРСР Віктор Геращенко. Він говорив про існування трьох кас, що належали КПРС. На той період їх вартість оцінювалася в мільйони доларів. Але в 1991 році все це безслідно зникло.
Пізніше в фінансових махінаціях звинуватили і самого Геращенко. Наприклад, зам. міністра фінансів Нечаєв тоді стверджував, що не міг, керуючий всім цим багатством не знати, як і куди зникли цінності. У будь-якому випадку причетність Геращенко до розкрадань не доведена, і всі ці звинувачення так і залишаються домислами.
Думка західних журналістів
Свою думку щодо «золота партії» висловили і західні експерти. Величезний внесок у дослідження питання по зникнення активів внесли американські фахівці – Уейр і Бёрнелл.
У своїх працях вони виклали теорію, яка зводиться до того, що всі ці розмови навколо таємничого золота всього лише міф і у КПРС просто не могло бути таких резервів. Офіційного підтвердження історія про існування і зникнення золотих запасів КПРС не отримала. Жоден рахунок з золотовалютними фондами не знайдено.
«Золото партії» так і залишається однією з найбільш засекречених загадок радянської епохи. З огляду на те, що коло осіб, які могли б мати у своєму розпорядженні секретну інформацію, звужується, розслідування цієї історії так і стоїть на місці, обростаючи чутками і припущеннями.