Я в розпачі. Свого чоловіка кохаю безмежно. Та не впевнена, що наша сім’я витримає усі ці випробовування. Ми з Микитою познайомились в Києві, обидвоє там працювали. Згодом під час карантину ми розписалися. Весілля не робили, думали, що будуть кращі часи і відгуляємо. Та потім ще й війна почалась. Тоді я й запропонувала чоловікові їхати до моїх батьків на Франківщину.
Микита погодився, хоча було йому не просто. Його мати і тітка залишалась в Миколаєві, котрий увесь час обстрілювали. Ми вмовляли її виїхати. Та вона не хотіла залишати господарство. Поступово ми влаштувались, квартиру почали винаймати у Франківську, роботу знайшли. Все було добре.
Та пів року тому свекруха подзвонила й сказала, що захворіла. Я розуміла, що їй важко самій, ще й в такому регіоні, тому сама запропонувала:
– Нехай твоя мама кидає все і до нас їде!
Рідні попереджали мене, що добро врешті обернеться проти мене. Та я не слухала. Врешті Микита вмовив свою маму і вона до нас приїхала. Я намагалась створити для неї найкращі умови. Перший тиждень ми по лікарнях ходили, обстежували її. Згодом виявилось, що все не так страшно. Та Світлана Ігорівна залишилась з нами.
І все ж нічого, якби не деякі нюанси. Свекруха моя вперта і російськомовна. Вона нізащо не хоче говорити українською, навіть не намагається. Через це я боюсь її зі своїми родичами знайомити. Але й це ще не все. Вона увесь час вимагає, аби я знайшла їй її улюблені серіали, російські. Гадки не маю, де вона їх там дивилась.
– Тобі що шкода?
– Дивіться українські, їх повно зараз!
– Я там нічого не розумію, знайди мені мої, “Мєнтовские войни”, наприклад!
Мене вивертає, як я це чую. Та якось чоловік все ж знайшов їй якийсь канал з російськими серіалами. Мене мало не знудило від того. Згодом я ще помітила, що в телеграмі свекруха підписалась на ворожі канали. Я казала це Микиті, але він лиш руками розводив.
– Та не звертай уваги, вона стара, звикла так жити!
Ми дедалі частіше сваримось через це все. Я страшенно шкодую, що покликала Світлану Ігорівну до себе. Вона окупувала мій телевізор, цілісінькими днями ті дурниці дивиться. Боюсь, що наш шлюб не витримає. Якщо я вижену свекруха – чоловік не пробачить. Та що мені робити? Я би ви вчинили?