Ми часто використовуємо слова, повного значення яких не знаємо, і часто це цілком звичайні нормальні за змістом слова, але не завжди. Для того щоб мати право говорити, скажімо, про помідори, зовсім не обов’язково знати про його зв’язок з французькою конструкцією.
Однак часом заглибитись у лінгвістичні нетрі цікаво: буває й так, що слово або вираз, якому ми надаємо один сенс, колись у минулому означало щось діаметрально протилежне. На цей раз розбираємо три такі слова: ось що вони означають насправді.
Кошмар
Вигуком «Кошмар!» ми нерідко позначаємо щось надзвичайне що виходить у гіршому значенні цього слова, а друге і основне значення – неприємний, лякаючий сон. Однак етимологію цього слова мало хто знає: воно походить від французьких caucher та mare, що означає «тиснути» та «привид» відповідно.
Ймовірно, так наші пращури описували стан так званого сонного паралічу: він виникає в особливій фазі сну, коли «прокидається» тільки мозок, а тіло залишається сонним і скутим. При цьому напівсплячого можуть турбувати різні галюцинації та видіння: може здаватися, що щось тисне на груди, дехто навіть може описати істоту, яку довлеось «бачити».
Очманіти
Аналогічний, але трохи більш універсальний «Очманіти!» ми можемо використовувати для характеристики цілого спектра подій: від просто дивних до жахливих чи, навпаки, радісних. Проте наші предки, потрапивши хтось із них у майбутнє, від такого сценарію розвитку подій, вибачте за каламбур, отетеріли б: лише три-чотири сторіччя тому такий вираз означав зовсім інше.
Тоді цей вигук і йому подібні («збожеволіти», «вражений») розуміли більш буквально, а тому й не використовували. Не кожен хотів усвідомлювати, що в нього негаразди з головою або якісь життєві проблеми.
Пацан
Пацаном ми часто називаємо такого недоросля, часом навіть і не думаючи ні про які негативні підтексти, однак у минулому походження цього слова було не дуже привабливим.
Справа в тому, що на півдні Русі так називали поросят, причому з явно зневажливим відтінком. Пізніше, мабуть, стали відносити те саме звернення і до людей, маючи на увазі або не надто високе становище чийогось сина (точніше, його батьків) у суспільстві, або якісь моральні чи фізичні вади.
Як бачите, ставлення до слів у наших предків було більш ніж серйозне: якщо для нашого часу актуальна скоріше приказка «слово — горобець», ніж її початковий варіант із негативною часткою, раніше за тим, що вилітає з рота (не буквально, звичайно) намагалися стежити більш ретельно.