..Корову і чоловіка не мош хвалити, бо…
– Кара Божа… Нема ради… Відуріли гет чисто… З простого Валентинового днє зробили чуть не Великдень,- промовлєла Марисі, пролізаючи крізь натовп, в маршутний автобус.
В павільйоні, куди Марисі несла продавати скором, на другому поверсі знаходиться квітковий магазин. То вона і далі продовжувала бурмотіти:
– А две, і тут не ліпше, такі глоти за косиціма, що й світа не видко, – потігнувши свої тіжкі торби жінка пробираласі до свого прилавка.
– Марисьо, суньтесі ближче, бо Ганусі нині не буде,- прикликала сусідка по бізнесу.
– А то чого не буде, та вна кождої днини пильнує свій заробіток…
– Та вчера сі віхвалєла, що буде День закоханих світкувати, бо чоловік в неї романтик,- замріяно промовляла Явдоха.
– Що романтик, то романтик, – з лукавою усмішкою на устах мовила Марисі.
– А ви чого так кажете? Певно щось знаєте, ану кажіт.
– Не хотів той романтик колись її ніяк сватати, але вже була з черевом тай не мав де сі діти…
– Осе так… Але вна все про него файно говорит, не так гі ви вічно бурчите на свого…
– Добре, в суботу слоїкі принесете… Дякую… Приходьте ще,- заходиласі торгувати Марисі. – То що , що ви там казали?
– Та питаласі, чого не хотів її сватати,- з лукавством та цікавість питаласі Явдоха.
– Роками в селі ходив до одної дівкі, дуже сильно любив її, щей до тепер лиш сі в той бік дивит, де вна йде. Але Ганусі, то є дуже підступна жінка, і дівков тоже така була… Ввиділа, що хлопець газдівській, порєдний, тай всіляко зачєла до него клини підбивати.
– Якби хлоп не хотів, то жінка би ніяк не могла його не привулати,- перебиваючи заступаласі Явдоха.
-Ой не годна. Та вна роками ждала того моменту, але сі такі причекала…
– Зараз, зараз докажите, ану заждіт, а ви, пані, пробуйте – сир свіженькій, лиш рано з-під камені вібрала, а коровеа моя три неділі по телєти, то молочко з вітамінами,- заходиласі і собі торгувати Явдоха.
По трохі. по трохі, та й до полудні жінки попродали свій скором. Посідали змучені на лавку і продовжували бесідувати.
-Ну, ну, розказуйте далі, як Ганусі приждаласі свого моменту?,- продовжувала розпитувати Явдоха.
– Ну та як, як… Що не знаєте… Та віпив був на вісілю, але на той чєс якраз був здівков щось засваривсі, то вна й полетіла його втішєти, тай так сі довтішєла, що завагітніла. Та Михайло потім кєжко сі каяв і перепрошував ту дівку, що любив, та вна не захотіла його простити, казала, що дитина має мати тата… Так і оженивсі він, гі за примусівку, але добра там і до тепер нема. Але то що газда він файний і толковий то правда, але любови до неї ніякої не має…
– А я думала, що там не знати йка любов, а то людські слова є оманливі, – з розчаруванням казала Явдоха.
Жінки направлялися до виходу з павільйону, де вже не було глоти, а всьо як на долони. Напроти них ішов Марисин чоловік з трояндою у руках:
– Івани, ти що вже гет чисто здурів, та люди сі дивліт,- зніяковіло габзувала свого чоловіка Марисі.
– Ну та най сі дивліт, я що не маю права кохані дружині косиці подарувати,- оправдовувавсі Іван.
– Та сисче сі дома робит, а не на людих,- далі продовжувала буркотіти Марисі.
– Та я йшов додому, думав ти вже мене чекаєш, але-м ввидів що ти лишень ідеш, то вже будемо разом і додому їхати,- чоловік поцілував дружину, подарував троянду, а сам забрав великі торби і попрямував до автостанції.
– Ой Марисьо, Марисьо, бити вас треба,- любувалась уже літнім подружжям Явдоха,- такого хлопа маєте, а ще-м ніколи добре слово про него від вас не чула.
– ЧОЛОВІКА І КОРОВУ НЕ МОШ ХВАЛИТИ.БО ЗБАВЛІТСІ,- з усмішкою на устах відповіла Марисі і квапливо пішла за чоловіком. – Бувайте здорові, Явдонько,- ще доносилосі до товаришкі по бізнесу…
Уляна Пилип’юк