Таких “господинь”, як ти, мені ще не доводилося бачити на власні очі! Хіба ж можна так зустрічати гостей? – сказала мені мама Вадима.
Ще з дитинства я засвоїла один урок – до гостей потрібно завжди ставитися з повагою. Мої батьки були дуже гостинними людьми, тому в нас удома постійно хтось був у гостях і я навіть дивувалася тому, що батько і мати мали стільки знайомих.
Ми завжди всі разом готувалися до їхнього приходу і ретельно прибиралися в квартирі, щоб ніхто і пилинки не побачив. Моїй мамі дуже подобалося готувати, тому вона завжди демонструвала гостям свої нові страви, а я ще зі шкільного віку вчилася в неї цьому і думала, що коли виросту, в моєму домі також буде багато гостей.
Моя сестра була такою ж, тому на кухні ми щодня любили готувати різні страви втрьох. Думаю, що в нашій родині була повна ідилія, адже батько в цей час займався прибиранням і ми завжди встигали все робити вчасно, але іноді нам теж доводилося допомагати йому, адже сам він всю квартиру за короткий період часу прибрати не зможе.
Під час наших сімейних зустрічей відбувалося багато чого цікавого, а також сумного, зате ми проводили час усі разом і я щиро раділа, коли в нашому будинку були навіть найдальші родичі, адже з цими людьми нам було, що обговорити.
У результаті, коли я стала трохи старшою і почала жити окремо від своїх батьків, ми з чоловіком домовилися, що час від часу також запрошуватимемо рідню на свята до нас у гості, адже таким чином ми зможемо налагодити стосунки між собою та дізнатися про всіх краще.
Звичайно ж, Вадим не був проти цього і навпаки підтримав мою ідею, адже він завжди хотів покликати свою сім’ю до нас додому, але зовсім не знав, як я сама на це відреагую.
З того часу, як ми почали жити разом з моїм молодим чоловіком, у нас кожних вихідних збиралися наші друзі та рідня, а ми з радістю їх приймали. Звісно ж, мене тішило те, що ніхто з них навмисно не напрошувався в гості і заздалегідь цікавився тим, чи може він приїхати до нас додому. У таких ситуаціях я ніколи не відмовляла своїм близьким, навіть якщо сильно втомлювалася після роботи.
Єдине, що мене трохи бентежило, так це те, що у Вадима був дуже щільний робочий графік і додому він приходив у найкращому випадку о десятій вечора, тому в будні посидіти з гостями у нас ніяк не вдавалося, або я сама їх розважала, адже коли чоловік повертався додому, він практично відразу ж лягав спати.
Я чудово його розуміла, тому намагалася якомога рідше його турбувати і практично не просила його допомагати мені з прибиранням або приготуванням, адже якщо у чоловіка були сили на це, він сам брався за справу.
Весь цей час я трохи засмучувалась через те, що я поодинці виконувала домашні справи, а також готувала їжу перед прийомом гостей, адже чоловіку подобалося тільки сидіти з ними за обіднім столом і базікати про життя, зовсім не турбуючись про те, скільки посуду доведеться помити після того, як всі розійдуться по будинках, адже він теж вважав за краще відпочивати після відходу родичів чи друзів.
Іноді я ображалася на Вадима, але розуміла, що він працює набагато більше, ніж я і приносить більший дохід у сім’ю, тому рідко його про щось просила і воліла займатися прибиранням після гостей самостійно, навіть якщо сама сильно втомлювалася в цей час.
У той момент, коли свекруха почала приходити до нас у гості на постійній основі, я намагалася для неї готувати все тільки найкраще, щоб ні в якому разі не розчарувати маму Вадима.
Вона справді була дуже доброю і приємною жінкою у спілкуванні, тому ми з нею непогано ладнали, тому я сподівалася, що наші стосунки не зіпсуються у найближчому майбутньому і намагалася їй у всьому догоджати, щоб вона сприйняла мене за гарну господиню.
Але мене дуже здивувала її реакція на святковий стіл, на який вона дивилася “косим поглядом”, ніби я поклала туди прострочені продукти, хоча вся їжа була свіжою.
Тоді я в неї навіть не поцікавилася, чому вона так повелася зі мною і мені здалося, що в неї були на це певні причини. У результаті лише під кінець вечора вона заявила, що мій стіл дуже “скромненький” і так гостей взагалі не зустрічають. Тому вона дуже розчарувалася в мені.
– Навіщо взагалі готувати так багато їжі, якщо ви прийшли одні до нас у гості? Хіба ви з’їли б так багато їжі? Мені здається, що якби я приготувала стільки всього, то мені потім довелося б навіть доїдати після вас! – Заявила я тоді матері чоловіка.
Якщо чесно, я була вражена від її реакції, адже вона ніколи так не висловлювалася на мою адресу, але мені залишалося тільки мовчати і взяти її слова до уваги, адже я справді не могла придумати собі жодного виправдання.
Одна справа, якби у нас вдома зібралася вся родина, тоді б я справді доклала набагато більше зусиль на те, щоб приготувати смачнішу їжу, але річ у тому, що коли до мене додому приходить одна людина я її годую звичайною їжею, яка залишилася у мене в холодильнику або ж готую щось дуже просте, щоб не марнувати свій вільний час.
Але незабаром у нас вдома зібралася вся сім’я мого чоловіка, тому що ми святкували ювілей Вадима, і я дуже хотіла здивувати всіх гостей стравами, рецепти яких зовсім недавно знайшла в інтернеті. Я дуже старалася за день до дня народження мого коханого чоловіка і навіть зробила генеральне прибирання у будинку. Мені здавалося, що цього разу мати чоловіка точно нічого не скаже образливого на мою адресу, адже ця їжа мала її дуже вразити.
Всі страви, які я приготувала навіть на стіл не поміщалися, тому коли гості з’їдали щось одне, я приносила на святковий стіл інше. У мене не було жодних сумнівів у тому, що мати Вадима нарешті оцінить мої навички приготування, тому відразу ж їй сказала, що вона може пробувати все, що їй заманеться.
Ось тільки на мій великий подив, виявилося, що свекруха була в мені розчарована ще більше, ніж минулого разу, оскільки заявила, що навіть куштувати на смак деякі страви вона не буде, бо виглядають вони не апетитно.
Всі гості здивовано повернулися в її бік, не чекаючи такої прямолінійності, але зрозумівши, що коли матері мого чоловіка дозволено таке казати, значить і вони повинні висловити свою правдиву думку щодо моєї їжі, яку я приготувала.
Дивно, що нікому з гостей не сподобалася їжа, яка була приготовлена мною, але при цьому вони продовжували їсти всі страви зі столу, доки Вадим мовчав весь цей час.
Також мати чоловіка не забула сказати про те, що я повинна прийти до неї в гості та на власні очі побачити, як вона готує, адже на її думку, мені взагалі має бути соромно за те, що я так не смачно готую.
Я вже не могла стримувати сліз, тому одного разу встала з-за столу і пішла в іншу кімнату плакати, адже моя сім’я завжди мене хвалила за мої навички готування і стільки критики я не очікувала почути того дня.
Якщо чесно, я теж хотіла висловити матері чоловіка, що я про неї думаю, але, на жаль, я надто вихована дівчинка. Тому тримала свою думку при собі, а чоловік сказав, що більше не запросить свою матір до нас у гості, адже вона завжди мене критикує.
А як би ви реагували на такі заявочки родичів?