Uncategorized

Коли у сусідньому кабінеті з’явилася 32-річна красуня Аліна, я і уявити не міг, що щось у нас буде. Адже у обох родини, усталене життя. Але стосунки у ас все ж почалися, і як далі жити – не знаю. Я взагалі не думав, що зі мною таке може трапитися. Я 30 років щасливо одружений, зараз мені 55. І ось тепер – за ручку крадькома потриматися на роботі при зустрічі, рідкі зустрічі на орендованих квартирах. Як я вже сказав, я маю прекрасну дружину, з якою ми прожили 30 років. Напевно, я її досі люблю, сприймаю як друга і вдячний за життя разом довгі роки. У нас із дружиною дві дочки, майже ровесниці моєї Аліни

Коли у сусідньому кабінеті з’явилася 32-річна красуня Аліна, я і уявити не міг, що щось у нас буде. Адже у обох родини, усталене життя. Але стосунки у ас все ж почалися, і як далі жити – не знаю.

Я взагалі не думав, що зі мною таке може трапитися. Я 30 років щасливо одружений, зараз мені 55. І ось тепер – за ручку крадькома потриматися на роботі при зустрічі, рідкі зустрічі на орендованих квартирах.

Куди це нас заведе? Обіцяти Аліні, що розлучуся, люблю, одружуся – це смішно. Та й що я їй можу дати замість того, що в неї є – квартира, чоловік, дитина?

Хіба що увага, ніжність і ласку, яких їй не вистачає. Вона молода і красива, у мене просто в голові паморочиться від неї, поруч з нею я знову почуваюся молодим чоловіком. Один її дотик чи ніжне слово викликає в мені трепет і хвилі щастя.

Я не знаю, що робити. Почуття закоханості не минає. Як побачу її – втрачаю здоровий глузд, стаю як закоханий хлопчик, всі раціональні думки відлітають.

Мав рацію той, хто сказав, що коли приходить кохання, розум вилітає у кватирку. Хоча ми обидва не бачимо перспективи наших подальших взаємин і зустрічей.

Як я вже сказав, я маю прекрасну дружину, з якою ми прожили 30 років. Напевно, я її досі люблю, сприймаю як друга і вдячний за життя разом довгі роки. У нас із дружиною дві дочки, майже ровесниці моєї Аліни.

Я розумію, що приховувати від усіх наші стосунки довго не вийде – все таємне колись стає явним, та й не чесно це по відношенню до наших родин. Я в безвиході, оскільки різко припинити стосунки просто не в моїх силах.

Щодня я думаю, що це потрібно зробити, то буде краще для всіх нас, але далі думок діло не йде, ми продовжуємо іноді бачитися поза робочими стінами.

Пишу це з роботи, а Аліна сидить у сусідньому кабінеті. З огляду на свій вік і досвід, я розумію безперспективність наших почуттів і стосунків.

Яка я для неї надія та опора? Я не олігарх, щоб утримувати дві родини, тим паче непомітно. Все розумію, а нічого зі своїми почуттями вдіяти не можу.

Напишіть, будь ласка, свої думки та поради. Дорікання і осуд не пишіть – я й сас знаю, як це все виглядає. Краще допоможіть добрим і корисним словом.

Фото – авторське.

Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації в матеріалах із посиланням на зовнішні джерела. Роміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання на LikeMe заборонено.