Коли я збиралася познайомити свого молодого чоловіка зі своїми батьками, то відразу попередила Михайла, що він їм не сподобається. Справа не в Михайлу, просто вони такі люди. Таких людей я називаю “чорні діри”. Скільки їм не дай – все мало. Добре вчишся, а чому немає нагород. Принесла грамоту, а чому не перше місце. Отримала призове місце – ти крім навчання нічим не цікавишся…
Спочатку я дуже переймалася через те, що не виправдовую очікувань моїх батьків та згодом зрозуміла, що вони самі не знають чого хочуть та старатися перестала.
Ми з Михайлом зустрічалися два роки та я про нього не розповідала, щоб уникнути зайвих питань та в черговий раз зіпсованого настрою. Проте наші стосунки були серйозними та коли Михайло виявив намір зі мною одружитися, хлопець наполіг на знайомстві. Ну що ж. Моя справа попередити.
Батьки зустріли нас холодно. Мама оглянула Михайла з ніг до голови, взяла букет, який він їй приніс та запросила нас зайти. Далі батько почав свій допит: скільки заробляєш? де збираєтесь жити? які плани на майбутнє? ким працюють батьки?
На всі відповіді Михайла реагував з кислим обличчям. Здається, якби я прийшла до них з королем Великобританії, то й до нього вони докопалися б.
Михайло на подібне спілкування реагував адекватно та потім ще жартував з приводу того, які у мене батьки. Після того, як мій хлопець пішов, я почула багато чого неприємного про мого обранця, батьки сказали, що згоди на шлюб не дають. Хм, типу їх хтось питатиме.
Згодом я вийшла заміж ти ми почали жити у квартирі, яка залишилася Михайлу у спадок від бабусі. Ми почали облаштовуватись, згодився мій художній смак та вдалося втілити мої ідеї в життя. Я була надзвичайно щаслива, адже у нас вдома все було сірим та сумним. Здавалося, ніби з чорно-білого фільму я перейшла в кольоровий. Настрій був чудовий.
Іноді телефонували батьки, щоб попсувати мені нерви та у них це не дуже вдавалося. Згодом вони зрозуміли, що я на них не реагую та підговорили брата, щоб він телефонував до мене та вивідував як мої справи. Я по своїй наївності розповідала та уже через деякий час знову телефонували батьки та, користуючись отриманою від брата інформацією, знову намагалися мене розкритикувати.
Зрозумівши це, я вирішила розважитись та сказала, що планую розмалювати стіни крокодилами. Не пройшло і дня, як мама зателефонувала до мене і сказала, що я несповна розуму, типу, хто ж розмальовує стіни крокодилами. Коли я запитала звідки вона про це знає, то вона замовкла і сказала, що їй приснився про це сон. Я сильно посварилася з братом та припинила спілкування з ним. І знаєте, мені стало легше.
Батьки так і ні разу не були у нас з Михайлом в гостях, а я навіть і не турбуюся з цього приводу.