Відтоді вже минуло близько пів року, але мені й до сьогоднішнього дня важко про це говорити. По-перше, не стало дуже доброго чоловіка, хорошої людини. По-друге, як не дивно, я багато про нього дізналася саме зараз, коли його немає вже поруч з нами. І, по-третє, в заповіті виявили ім’я іншої зовсім незнайомої мені жінки.
І я досі не розумію, як таке можливо, ми адже 30 років разом в шлюбі жили, у нас є діти.
Про зраду я і подумати зовсім не могла за всі ці роки, все ж було добре у нас. Мій Андрій ніколи не поводився якось дивно. Подумати про те, що він міг бути з кимось, крім мене, було просто неможливо. І тепер ще й ще це, що зовсім в голові моїй не вкладається – її ім’я в його заповіті.
Що він у ній знайшов? Цій жінці всього лише 20 років, що вона може розуміти у щирих та теплих відносинах, у взаємній підтримці та життя в цілому, це просто нереально.
Одного разу я просто вирішила поговорити з нею, але враження були не дуже хороші після тієї розмови. Вона звичайна така студентка, мої діти, що навіть молодші за неї, і то більше в житті розуміють на сьогодні ніж вона.
Вона мені видалася якась нерозумна, і не пережила вона з Андрієм всього того, що пережила я за стільки багато років нашого спільного сімейного життя. Так що вона робить в заповіті?
Сама ця жінка каже, що давала турботу, якої Андрію не вистачало протягом стількох років нашого шлюбу.
Я б могла з нею, звісно, частково погодитися, якби нам з чоловіком було по 20 років, але ми цілком дорослі люди зі своїми життєвими турботами і проблемами. Вітряні відносини то для молодих. А у нас же було ціле життя зі спільних перемог та поразок і особливих почуттів.
Проти цієї жінки кожна людина у нашій сім’ї, кожна. Однак нотаріус говорить, що це ніяк не впливає на зміст заповіту, який залишив після себе мій чоловік. І навіть, якщо ми усі разом підемо у вищі інстанції, у нас мало шансів щось досягнути і довести протилежне комусь.
І ось що мені дійсно здається неможливим, так це його довіра до неї. Як вона могла переважити для нього все те, що ми разом пізнали за ці роки, які прожили разом у шлюбі? Та ще й так вчинити – вказати її ім’я в заповіті.
При цьому Андрій тоді добре знав, що нам після того, як його не стане буде зовсім нелегко, коли ми дізнаємося про все. І, тим не менш, вирішив, що може ось так просто взяти та включити її в свій заповіт, зовсім чужу мені і моїм дітям людину.
Моя власна мама намагається мене вмовити з цим змиритися, пробачити свого чоловіка, адже нічого вже не повернути, така була воля його. Мама заспокоює мене, намагається пояснити, що в житті таке буває і не варто приймати це за зраду.
Та я не знаю, чи знайду спокій найближчим часом. Я не можу зрозуміти, що це за жінка, яку роль відігравала в житті Андрія. Хто вона йому?