“Великим” князя Володимира прозвали не даремно. Він як і будь-який правитель середньовічної держави власні епохальні задуми здебільшого реалізовував все ж не добрим словом, а “кулаками”. До хрещення князя безпосередньо привів військовий конфлікт.
Про це пише Файна Сторінка із посиланням на на інформаційний проект 24-го каналу “Нація героїв“
Початок князівства
Володимир – перший князь Київської Русі, в якого було бодай трохи слов’янської крові. Усе завдяки любові його батька Святослава погуляти із місцевими дамами.
Титул “незаконнонародженого” не завадив Володимиру зібрати військо найманців зі старих добрих Вікінгів, вбити старшого брата Ярополка, що було буденним вчинком для тих часів, та захопити владу у Києві.
Далі були безліч успішних реформ і в галузі територіального управління, і державного апарату, і організації війська. Що цікаво, саме з часів Володимира Київську Русь і почали сприймати як державу, а не об’єднання небезпечних племен та кланів, що створюють проблеми сусідам.
Зв’язок з Візантією
Тож наступним кроком мав стати вихід на міжнародну арену у статусі рівного головним гравцям політичного світу. Зокрема з Візантійською імперією Русь на ту мить поєднувало вже чимало спогадів, але не завжди приємних.
Країни то воювали разом, то зраджували одне одного, то знову мирилися. В черговій спільній справі Володимир допоміг тамтешньому імператору Василію ІІ перемогти повсталих феодалів. За що візантієць мав віддати князеві заміж власну сестру. Не виконувати обіцянки політики вміли уже тоді, що і призвело до ймовірно ключового військового походу Володимира Великого.
Легендарний військовий похід Володимира
Частина багатостраждального кримського півострова якраз належала Візантії, тож, аби навчити тамтешніх “перців” тримати слово, русичам не довелося навіть Босфор перепливати. Натомість дружина князя взяла в облогу Херсонес, він – Корсунь. Це у межах сучасного Севастополя. Місто-державу заснували за 400 років до нашої ери, воно пам’ятало ще скіфські набіги.
Кілька місяців облога Володимира у Херсонесі не давала результатів аж поки в місті не знайшовся зрадник, якому це все вочевидь набридло. Літопис навіть зберіг його ім’я – Анастас або Настас Корсунянин. З такою допомогою зсередини взяти Херсонес стало справою техніки, що й дало Володимиру непогані аргументи у наступних перемовинах з Візантією.
Князь Володимир і християнство
Тож імператор Василь таки погодився виконати стару обіцянку, віддати заміж сестру Анну, якщо Володимир поверне захоплене місто і, звісно, прийме християнство. Усю оборудку провернули у Херсонесі. Навіть хрестив князя нібито той же Настас Корсунянин, що згодом став ще й фактичним керівником новоствореної церкви. Після себе Володимир охрестив і всю Русь.
Повернувшись до Києва у супроводі корсунських і грецьких священиків, Володимир наказав розгромити всі кам’яні капища та охрестити своїх синів від попередніх шлюбів у джерелі, відомому у нинішній столиці України під іменем Хрещатика. А слідом за ними хрестилося багато бояр. Згідно з переказами, масове хрещення жителів міста – “зійшлося там людей без числа” – відбулося на місці, де у Дніпро впадає річка Почайна.