Саміт Двадцятки не був для нас ані добрим, ані поганим. Він повертає нас у реальність, де світ турбують багато проблем, а, на жаль, не тільки війна РФ проти України.
Про це в соціальній мережі Фейсбук пише Павло Клімкін.
Так само підсумкова декларація не ані доброю, ані поганою – вона є ніякою. Нас в Нью-Делі ніхто не “здав”, а от формулювання в декларації очевидно розміняли. На згоду Китаю та Індії на них і на згоду незахідного світу втричі збільшити частку джерел енергії, що поновлюються. Що, в свою чергу, без західних грошей і технологій банально неможливо. Цифра у 4 трильйони доларів інвестицій на рік тільки для незахідного світу, щоб зупинити зміни клімату, вражає. І не просто так ООН “потурбувалася” цю цифру вчасно під саміт оприлюднити. Минулого року в декларації Двадцятки було засудження РФ, але одночасно і пояснення, що не всі з цим згодні. Так би мовити, домовилися не домовлятися. Чи такий підхід нам реально допоміг? Питання відкрите, але скоріше ні. Тим не менш, емоційно ми декларацію програли і це звісно неприємно
дуже сумно.
Саміт став дуже очевидним прикладом, як Захід намагається не псувати гру Індії. Яка перший раз вже офіційно була названа не Індія, а Бхарат, як хочуть індуси. Напередодні саміту вони запускали космічні станції на Місяць і до Сонця, до речі, успішно, на відміну від РФ. Індія хоче бути на одному рівні із США, ЄС та Китаєм і вважає, що це її “законне” і заслужене місце. А Захід підтримує Індію як противагу Китаю. Це, до речі, одна з відповідей, чому господарі саміту нас там не хотіли бачити, адже вони хотіли зробити «героєм дійства” саме себе – Індію, а ніяк не Україну. Не бачу ніякої “зради”, яку в нас дуже люблять розганяти.
За результатами Двадцятки. Ми нічого критичного не втратили, а геополітичний трикутник США Китай-Індія вже точно не має місця для РФ і може бути доповнений до “чотирикутника” Євросоюзом і саме через це в нас з’явиться шанс бути в ньому присутнім – як частини ЄС. Геополітичне посилення Індії означає геополітичне послаблення РФ. Але маємо чесно визнати, що світ поступово дрейфує до реальності, де наша війна вже не є завжди питанням номер один за визначенням і де все обертається навколо нас. Саміт в Нью-Делі це чітко показав.
Світ перезавантажується і наше місце – на Заході. Це запорука нашої безпеки і взагалі існування. Але це означає, що маємо брати до уваги стратегічні інтереси Заходу, розуміти їх і навчитися використовувати їх на свою користь. Ніяких інших варіантів немає.