Російська стратегія щодо Європи – це потрійне залякування. По-перше, шантаж застосування ядерної або хімічної зброї і в більш широкому сенсі: розповсюдженням війни на Європу.
Про це у своєму телеграм-каналі написав Павло Клімкін, інформує Файна Сторінка.
По-друге, енергетичний шантаж зменшенням або взагалі припиненням постачання газу. Звідси зупинка Північного потоку І “на технічне обслуговування” (хто б повірив) та надсилання німецьким компаніям повідомлень про можливість форс-мажорних обставин.
По-третє, міграційний шантаж через штучне створення голоду в країнах Африки та Близького Сходу. На жаль, цей сконцентрований тиск обмежено, але працює. Не варто розганяти зраду, ніхто не збирається нас “здавати”. Але ядерний шантаж впливає на темпи і якість постачання зброї. Енергетичний – на дозволи повертати Газпрому турбіни для Північного потоку І (а також лобіювання запуску Північного потоку-2 через начебто “технічну нездатність” потоку першого). Міграційний же призводить до дискусій всередині ЄС щодо розблокування ресурсів російських банків для експорту продовольства та добрив. І Москва прямо виставляє це як умову свого погодження на експорт нашого зерна. Що мені не подобається в цій історії – відсутність чіткої стратегії Євросоюзу, як цьому потрійному тиску протидіяти. Це дає російському режиму маневр – пропонувати різним країнам ЄС непублічно домовлятися. І тут можлива домовленість щодо експорту українського зерна не має стати приводом для тиску на нас починати домовлятися не на наших із Заходом, а компромісних з Кремлем позиціях. Політику “батога і пряника” в Москві застосовувати вміють. Нашою спільною із Заходом відповіддю має бути політика батога, або краще сказати двох: військового та санкційного. Наше головне завдання на найближчі місяці – не дати нікому в ЄС з цього з‘їхати