Емоції – це добре. Без емоцій працювати не можу і не вмію. Можливо, це мене і тримає тут уже 5 років. Про це у соціальній мережі Фейсбук написав Павло Клімкін.
Щоб зняти всі питання, прошу до вашої уваги дві дипломатичні ноти. Перша – російська пастка, до речі досить примітивна, друга – наша відповідь, яка викриває приховані мотиви РФ.
Хоча, чому приховані? Росія і не приховує, що не хоче виконувати рішення Міжнародного трибуналу з морського права. Замість цього вона: а) вимагає від нас визнати, що наші моряки могли вчинити злочин, б) схиляє нас до визнання правомірності судового процесу над ними за російським законодавством, в) запрошує прогнутися перед кримінально-процесуальним кодексом РФ, а заразом і опосередковано визнати окупацію Криму.
Росія без проблем може завершити усі внутрішні процеси, необхідні для звільнення моряків, в тому числі у рамках діючих і для нас, і для них багатосторонніх документів. Ми в курсі, що коли їм справді треба, вони цим спокійно користуються.
Пастка була підготовлена для наших моряків, для нашої юридичної та дипломатичної команди, для керівництва країни. На жаль, схоже, що хтось в Офісі Президента банально попався.
Повестися на російський дипломатичний розвод – це зганьбити моряків, які вже 6 місяців перед російським судом з гідністю наполягають, що Росія не має права їх судити.
А потім з покорою сподіватися, що російський суд, найгуманніший у світі, обов’язково нам їх поверне. Так, авжеж.
Рішення Міжнародного трибуналу однозначне: Росія зобов’язана негайно і безумовно звільнити моряків і кораблі.
Викладена у нашій ноті аргументація – це позиція, яку ми спільно з міжнародними партнерами відстоюємо з першого дня після їх захоплення. Політично і в міжнародних судах. Кому не подобається, може спробувати її змінити.
А якщо хтось хотів гарантувати собі комфортні зустрічі в Осаці – не вийде. Ми робимо усе, аби ці зустрічі були в першу чергу результативними і Росія пояснила світові, як вона виконає свої міжнародні зобов’язання і поверне українських моряків додому.
І наостанок. По суті – все зрозуміло, а от по комунікації – є питання. Весь дипломатичний світ знає, де мене шукати. Як кажуть, мене легко знайти, важко втратити і неможливо забути. Чи щось переплутав?