Керівники ЄС, які прибули для участі в сьогоднішньому саміті, майже вільні люди. Ну майже як я.
Це не дуже добре для ухвалення стратегічних рішень, але добре для відвертої дискусії, яка обов`язково має відбутись. Інакше для чого взагалі саміт саме зараз?
Я б взагалі зробив саміт наприкінці року. Тоді б це було знаймоство з новим керівництвом. І водночас це було б гасіння пожеж з енергетичних питань.
Проте так чи інакше чесна розмова нам вкрай необхідна. Замість тієї міфології, яка, на жаль, досі в багатьох в головах в Україні.
Разом з цим самітом йде епоха таких керівників євроінституцій, як Дональд Туск та Жан-Клод Юнкер. Вони на емоційному рівні відчули Майдан. Вони серцем сприйняли наше прагнення до Європи як до свободи. І тому вони розуміють, чому ми ніколи не здамося в боротьбі з російською агресією. За це їм варто подякувати.
З наступниками доведеться працювати більше розумом, а не серцем. Але й так можна побудувати міцні відносини. Так, сьогодні в ЄС у нас чимало опонентів, але багато й друзів. Маємо працювати. Маємо лишатись проактивними. І навіть наших друзів маємо періодично смикати з тих питань, які для нас життєво важливі. Включаючи Nord Stream 2.
Взагалі друзів потрібно вміти втримувати. Бо дружба довго будується. Але, на жаль, швидко псується.