Згідно з “Одіссеєю” Гомера саме кіммерійці живуть на самій межі із царством Аїда і охороняють вхід до цієї обителі мертвих. Їм взагалі пощастило з літературою, від “Одіссеї” та Біблії до сучасних фентезі.
Найвідоміший на сьогодні “кіммерієць” це знаменитий Конан-варвар. Проте кіммерійці реально існували, але що за народ і звідки взявся досі насправді відомостей дуже мало.
У 8 столітті до н. е. до зони стародавніх цивілізацій Близького Сходу вторгся раніше невідомий народ, могутній і войовничий. Були зруйновані стародавні царства, взяті та спалені квітучі міста. Греки називали їх “кіммерійцями”, ассирійці, вавилоняни та урарти – “гімір” або “гамір”, в Біблії – гомер.
Загалом шуму вони наробили багато, але проіснували дуже недовго за історичними мірками. Вже до 6 століття до. н. е. вони зникають повністю. Однак залишають за собою численні згадки та оповідання у грецьких, ассирійських та інших джерелах. Про них є згадки навіть у Біблії.
Але разом із тим вони залишили і купу проблем історикам. “Кіммерійська проблема” вважається одним із найскладніших завдань сучасної історіографії і досі не має рішення, що задовольняє всіх (чи хоча би більшість).
Які лише гіпотези не висувалися. Кіммерійці були то фракійцями, то іранцями, чи й загалом не самостійним народом, а просто передовим загоном скіфів. Тим більше, що у греків вони взагалі часто виставляються міфологічним народом, який тісно пов’язаний зі світом мертвих, зокрема у Гомеровій “Одіссеї”.
Тобто можна сказати, що досить довго панувала теорія про єдність кіммерійців та скіфів, але виявилося, що це не зовсім так.
Писемні свідчення
Всі письмові джерела про кіммерійців можна розділити на дві частини – ассиро-вавилонські та давньогрецькі. Проте відмінність ця не лише мовна і національна, а ще й хронологічна. Справа в тому, що грецькі джерела пізніші. Греки, коли вони з’явилися в Малій Азії, вже не застали цей народ і писали про минуле, а от ассірійці говорять про своїх реальних сучасників і ворогів, з якими вони зустрічалися і воювали.
До того ж греки наголошували на історії та походженні, а східні джерела наводять конкретні події. Водночас це дало непоганий результат. Греки, з подачі Геродота, дійшли висновку, що кіммерійці прийшли з Північного Причорномор’я та Криму, а близькосхідні джерела говорять приблизно про те саме.
Точніше ассірійців мало цікавила батьківщина кіммерійців. Просто висновок про їхнє північне походження та просування через Кавказ напрошується зі відомостей про перші зіткнення з ними. А першими з ними схльоснули урарти в Закавказзі.
Дозволимо собі припустити, що кіммерійці прийшли із причорноморських степів. Проте як скіфи, що теж з Причорномор’я вторгалися на Близький Схід. Може, це один народ?
Проте ні. Всі стародавні письмові джерела сходяться, що це два різні племена, причому ворожі одне одному. За греками скіфи взагалі пішли на південь у гонитві за кіммерійцями, які від них втікали.
Асиро-вавилонські джерела теж називають їх по-різному (Гімірр та Ішкуза), розташовують у різних регіонах і говорять про зіткнення між ними. Єдине, що ріднить ці два народи це їхнє господарство. І ті та інші були “варвари-кочівники”.
Тобто кіммерійці все-таки самостійний народ родом із півночі і жили вони там, мабуть, до приходу скіфів, які їх звідти і прогнали. Цікаво, що часто використовувана у питаннях походження народів лінгвістика тут не працює. Від мови кіммерійців збереглися лише три імені царів і робити якісь висновки просто неможливо. Так що якою мовою вони говорили абсолютно не відомо, хоча гіпотез дуже багато.
Але це щось можна відстежити археологічно і генетично.
Генетика та археологія
Генетичні дослідження жодного конкретного результату не принесли, що, втім, досить поширена проблема у питаннях етногенезу, хоча в даному випадку і матеріалу, звичайно, було мало. Єдиний висновок був, що кіммерійці – це народ змішаного походження. Адже більшість етносів змішаного походження. Проте більше матеріалу дали археологічні дослідження.
Матеріали із кіммерійського шару пам’ятника Норшун-Тепе. Східної Туреччини.
Спочатку, ґрунтуючись на відомостях Геродота про те, що кіммерійці були в степах до скіфів, було зроблено припущення, що до них належать доскіфські культури – новочеркаська та чорногорівська. Вони навіть об’єднувалися в єдине поняття “кіммерійська культура”. Проте все виявилося не так просто.
Дослідження в регіонах Передньої Азії де, за стародавніми джерелами, локалізовані кіммерійці і скіфи ніяких матеріальних відмінностей не показали. І там і там “ранньоскіфська культура” і жодних слідів впливу чорногорівського та новочеркасського типів.
Тобто жодних відмінностей у матеріальній культурі кіммерійців та скіфів немає. Проте всі письмові джерела все ж таки стверджують, що це різні народи, причому скажемо так, “незацікавлені джерела”, наприклад Біблія. А подібність матеріальної культури цілком зрозуміло подібним типом господарювання – кочове скотарство.
Загалом зараз все більше поширюється гіпотеза, що скіфи та кіммерійці прийшли до Північного Причорномор’я зі сходу разом і вже там щось не поділили і кіммерійцям довелося тікати далі на південь.
Ось такі кіммерійці. Загадковий народ, який увірвався в зону стародавніх цивілізацій, зруйнував і спалив безліч міст і країн, увійшов до грецьких міфів та Біблії і безслідно зник.
До речі, саме кіммерійці, а не скіфи познайомили народи Близького Сходу та Малої Азії із вершництвом та складними луками.
Можливо ви будете здивовані але саме Кіммерійці – є першим ідентифікованим плем’ям, яке історично проживало на території сучасної україни. Тому із великою ймовірністю більшість із нас є носіями генів і в наших жилах тече кров цього древнього народу.