Згідно з сучасними уявленнями, людство з’явилося в Африці. В інші часи там мешкало кілька підвидів людини розумної, які в міру виснаження природних ресурсів починали мігрувати у менш обжиті місця.
Їхній шлях пролягав у тому числі й через територію сучасного Ізраїлю, а тому давні люди та їхні попередники потопталися на цій землі досить непогано.
Наукові дослідження показують, що першою більш-менш організованою спільністю в цьому місці була натуфійська культура (12,5-9,5 тисячі років до н.е.), яка не знала металів, але досягла досконалості в обробці каменю. Натуфійці не були місцевими – вони прийшли з Єгипту і змішалися з менш розвиненими автохтонними племенами.
Саме ці хлопці вперше в людській історії зробили неолітичну революцію – почали вирощувати злаки. Саме вони збудували перше у світі обгороджене поселення – Єрихон. За культурою вони тяжіли до єгиптян, але не підкорялися їм – до об’єднання країни першими фараонами було ще дуже далеко.
Приблизно сім тисяч років тому з області, яку зараз займає Сахара, почалося переселення просемітських племен. На їхній батьківщині почав змінюватися клімат, і кочувати зі своїми стадами ці люди втратили змогу. Але майбутні предки арабів, євреїв та інших народів вирішили тримати шлях у обхід. Долина Нілу тоді вже була щільно заселена. Вони переправилися з Африки в Азію в район південної частини Аравії, приблизно там, де Баб-ель-Мандебська протока.
Через якийсь час ці кочівники прийшли на територію майбутнього Ізраїлю. Вони оселилися серед місцевих, змішалися з ними і кілька тисячоліть жили під патронажем об’єднаного Єгипту. Ці люди стали відомі під назвою ханаанеї – семіти з мовою, релігією та культурою, але осілі землероби за способом життя.
Слово «Ханаан» зустрічається в єгипетському дипломатичному листуванні – тоді воно означало барвник пурпурного кольору, який отримується з певного виду молюсків. На честь цього барвника одержала назву вся країна. Пофарбовані з його допомогою одяг вважався приналежністю царів і вождів.
Ханаанеї не мали політичної єдності, хоча сфера проживання розташовувалася від нинішньої Туреччини і до кордонів Єгипту. Південна половина цієї території тією чи іншою мірою підкорялася єгиптянам. Але це підпорядкування було безумовним і часто переходило в повстання. Ми знаємо, що від нападу з країни пірамід міста Ханаана були найкраще захищені. Тобто з цього напрямку для атаки вони будували захисні укріплення, а зі сходу та півночі – не будували.
Міста керувалися князями-олігархами, які були повністю незалежними від своїх сусідів, але могли укладати союзи або дати клятву вірності Єгипту. Іноді вони об’єднувалися один з одним – у битві при Мегіддо 1457 року до н.е.
Правителі Мегіддо, Кадеша та інших місцевих полісів вивели проти фараона Тутмоса III до 10-15 тисяч війська. На той раз повсталі міста були змушені скоритися. Але в битві при Кадеші, яка відбулася приблизно в 1300 році до н.е., ханаанеї за допомогою своїх хетських союзників зберегли незалежність.
Ханаанейські міста та селища мали прагнення тиснутись до моря, тоді як гірську частину регіону залишали вільною. Вони були оточені стінами, навколо яких знаходилися невеликі сільськогосподарсьві ділянки громадян, що оброблялися. Будинки будували з каменю або необпаленої цеглини, посередині залишали невелику площу. Як би це дико не звучало, але всім своїм сусідам ці люди були відомі традицією приношення богам у жертву живих людей. І що найбільш диким буо із точки зору сьогодення, найкращою жертвою вважався перший син.
У десятиліття, що йшли за битвою при Кадеші, єврейські скотарські племена розпочали власне завоювання Ханаана, яке стартувало зі сходу, з пустелі. Тимчасово звільнені від єгипетського впливу місцеві міста віддалися своїй улюбленій справі – політичним усобицям. Тож лідери ізраїльтян отримали можливість захоплювати їх по черзі. Першим упало найдавніше у світі місто Єрихон. Але Єрусалим був взятий царем Давидом лише через 200 років. Він упав після довгої облоги в 1000 році до н.е.
Ханаанеї підкорилися своїм родичам євреям і сприяли тому, що перейшли до осілого землеробства. Нехай завойовники зруйнували їхні ідоли, їхню мову та віру поставили під заборону, ці люди нікуди не йшли. Старий завіт говорить про безліч змішаних шлюбів, хоча це й дуже не схвалювалося. Вважається, що їх найпрямішими нащадками є народ самаритян. Але кожен із дітей Сіона несе в собі їхні гени.
Друзі, наша команда створила чудовий проект і нам життєво необхідна ваша підтримка: будь ласка, підпишіться на канал у телеграмі і ви зможете насолодитися зокрема цікавими статтями, які пубілкуватимуться лише там.
Не лякайтеся, підписників ще зовсім мало, ми віримо, що зможемо створити свою велику команду поціновувачів цікавого і прекрасного. Цінуємо кожного, окреме спасибі всім, хто підпишеться!