Файна стоірнка не має наміру плодити ще більше різного роду антинаукових сенсацій, чи свіжих байок про теорію змов, тому відразу хочемо вснести ясність у свідомість наших читачів про те, що інформація про цей механізм більше складається із чуток, та недомовок з елементами містики, ніж із якихось конкретних фактів у вигляді креслень чи фізично існуючих шестерень такого механізму. Але будучи хоч на 50% реальним, він вже дійсно неймовірний, і не розповісти про нього просто не можемо.
Одначе уже тривалий час існують слухи про реально діючий зразок машини часу, який має навіть назву – “Хроновізор”, і за твердженнями цих слухів приховується це чудо техніки ні мало, ні багато у самому Ватикані.
Винахідником, або, правильніше буде говорити, творцем цього неймовірного апарату є монах Альфредо Пеллегріно Ернетті, який розробляв концепцію переміщення в часі більш сорока років. Він народився в 1926 році, практично все життя провів в монастирі острівця Сан-Джорджіо, займався теологією і екзорцизмом.
На створення хроновізора, або як його ще називають обсерватора часу, отця Ернетті спонукало його незвичайне хобі. Він довгий час був єдиним в світі фахівцем з давньої музики преполіфоніі. Така музика була «в ходу» в період 1400-1000 рр д.н.е. Особливо ченця цікавила опера «Трієст», Квінтія Енніуса, заборонена і практично забута. Збираючи обривки партитури Ернетті настільки загорівся ідеєю почути оперу цілком, що вирішив відправитися в минуле.
Цікаво, що з незвичайним ченцем дружили багато вчених, чиї роботи суттєво впливали на розвиток цивілізації, наприклад, Вернер фон Браун і Енріко Фермі. В чиїх розмовах з колегами неодноразово проскакували думки про реальність створення машини часу. Дивно, але в період часу 50-60 року XX століття всі розмови про хроновізор закінчилися. Хоча саме в цей час він і був створений.
І тільки в 1972 році Ернетті випадково обмовився в інтерв’ю газеті, що не впевнений, його хроновізор благо для людей або прокляття. У тій же газеті було надруковано доказ правдивості існування приладу: це було реальне (???) фото розп’ятого Христа, зробленого під час експериментів.
Ще одним непрямим доказом існування дивовижної машини вважають слова вченого з США Бейрда Т. Спалдінга. За його словами, він не тільки бачив сам пристрій, а й спостерігав за його роботою. Спалдинг говорив про низку успішних експериментів – перенесення в часі для прослуховування «Трієст» в Древній Рим, і більш того, нібито батько Ернетті, Спалдинг з ще декількома учасниками експерименту особисто були присутні на Нагірній проповіді Христа.
Після свого гучного інтерв’ю Ернетті більше ніколи не спілкувався з пресою, а Спалдинг абсолютно раптово і безслідно зник. Зрозуміло, це тільки підлило вогню в поширення чуток. Про справжню долю хроновізора нічого не відомо, а тема продовжує розбурхувати уяву людства. Все відоме про механізм спробував зібрати в своїй книзі «Das Schicksal ist Vorherbestimmt» Пітер Красс.
Ось така історія, і ось такий механізм.