Боса, у сукні з грубої вовни, яку носили тільки бідняки, вона йшла пішки від одного храму до іншого. Жителі Парижа не вірили своїм очам: це ж їхня королева!
Ізабелла, молода дружина Пилипа Августа! Почали робити припущення – чому вона змінила шовк на одяг простолюдинки. А все було просто. Король збирався розірвати шлюб із Ізабеллою. «Їй чотирнадцять і вона не має дітей», – сердився Пилип.
Батько Пилипа Августа був одружений тричі, але з синами в нього не задалося. Перша дружина, горда Алієнора Аквітанська, ощасливила його двома доньками. Так поступила і друга дружина – принцеси Маргарита і Адель з’явилися на світ з різницею в два роки. Філіп, син третьої дружини, був надією короля, шансом зберегти династію. Тож принц з юних років знав, наскільки це важливо – щоб у Капетингів з’явилися нащадки.
Навесні 1180 його повінчали з десятирічною Ізабеллою д’Ено. Дівчинка походила з почесного будинку, більше того – її батьки були прямими нащадками Каролінгів. «Стара династія повертається!» – радісно говорили довкола. Але Пилип був похмурий. По-перше, дружина була надто юна, по-друге, її сім’я поводилася дуже незалежно. Д’Ено неодноразово показували, що й їхні інтереси розійдуться з королівськими, вони можуть прийняти й інший бік.
Принцеса – це розмінна монета. Можуть повернути будь-якої миті, можуть обміняти. Рідну сестру Пилипа відправили до Англії, щоб та стала дружиною спадкоємця престолу. Але на дівчину чекала зовсім інша доля, адже на неї звернув увагу майбутній свекр.
До Парижа долітали розмови, що принцеса стала матір’ю, і з цієї причини наречений відмовлявся одружитися з нею. Це означало, що одного дня дівчину могли посадити на корабель і відправити назад. Повернути за непотрібністю.
Ізабелла, яка добре знала про все, зізнавалася: їй пощастило значно більше. Вона принесла обітниці за всіма правилами та канонами. Принц став її чоловіком, Рим підтримав їх союз. А через кілька місяців після вінчання молодят – не стало Людовика VII. Десятирічна дівчинка перетворилася на французьку королеву.
Потрібно було чекати, поки підросте Ізабелла, і це дратувало нового монарха. А ще більше він сердився на тестя, який приєднався до його противників. Виходило, що шлюб не обіцяв йому рівним рахунком жодних вигод, так що в 1183 Філіп II Август вперше висловився безумовно: йому слід розійтися з королевою Ізабеллою. Його намагалися переконати, що треба почекати ще трохи, проте він не хотів нікого слухати. З цього моменту він шукав приводу для розірвання шлюбу.
Найлегше було б послатися на близьку спорідненість, але такого не було. А весілля зіграли з благословення єпископа. Ізабелла вела доброчесне життя і жодного разу не дала приводу для королівського гніву – вона була спокійна, добра, дбайлива, виявляла повагу до чоловіка, не смітила грішми та допомагала бідним. Не дружина, а справжній ангел. Але в 1184 Філіп знайшов відмовку:
– Їй чотирнадцять, і вона не має дітей, – повторював король.
Він зібрав у Санлісі спеціальну Асамблею, щоб раз і назавжди вирішити незручне питання: нехай прелати та знатні сеньйори королівства допоможуть йому знайти вихід. А Ізабелла в той же час зняла туфлі, переодяглася в найпростішу сукню бідної городянки, і пішла пішки всіма обителями та храмами Парижа. Скрізь вона підносила молитви, і всюди роздавала милостиню.
Такого не було ніколи! Впізнавши у бідно одягненій дівчині королеву Ізабеллу, городяни пішли за нею. За кілька годин дівчина переміщалася містом, супроводжувана натовпами людей. І всі вони, як один, прославляли свою юну королеву. А коли хтось розповів, у чому причина такої поведінки Ізабелли, настрій натовпу різко змінився. Парижани загули, як бджоли: вони не образять чотирнадцятирічну королеву! Вони захищатимуть її, і не дозволять Пилипу Августу виставити дівчину з палацу як непотрібну іграшку!
Коли Ізабелла повернулася до палацу, городяни оточили його щільним кільцем. Натовп пообіцяв, що стоятиме біля воріт доти, доки не приїде король, і не підтвердить у присутності парижан, що це звичайне непорозуміння. Не повинен чоловік залишати дружину, якщо вона ні в чому не винна! Зрозуміло, вісті про це незабаром досягли вух Пилипа II.
«Ваша величність може зіткнутися із неприязню своїх підданих», – обережно висловився граф де Монс. І він ще пом’якшив.
Повернувшись до Парижа, король і сам зрозумів, що справа набула серйозного резонансу. У бажанні захистити свою королеву народ міг, мабуть, вигнати свого короля. Тому, набравши найдобрішого вигляду, государ пообіцяв, що і далі називатиме Ізабеллу своєю дружиною.
У 1187 році королева Ізабелла д’Ено подарувала чоловіку сина та спадкоємця – майбутнього Людовіка VIII. А через три роки пізніше її не стало.
Юна дружина імператора Франції мала знову стати матір’ю, але допомогти їй змогли. На жаль, на той час таке відбувалося часто.
Філіп II Август ще двічі був одружений. Але жодна з його дружин не отримувала стільки народної любові та такої підтримки, як Ізабелла.
Друзі, наша команда створила чудовий проект і нам життєво необхідна ваша підтримка: будь ласка, підпишіться на канал у телеграмі і ви зможете насолодитися зокрема цікавими статтями, які пубілкуватимуться лише там.
Не лякайтеся, підписників ще зовсім мало, ми віримо, що зможемо створити свою велику команду поціновувачів цікавого і прекрасного. Цінуємо кожного, окреме спасибі всім, хто підпишеться!