Варто продемонструвати унікальний матеріал, який показує жертовність не лише підпільників ОУН, а й героїзм простого населення. Бо завдяки лише населенню підпілля так довго проіснувало й мало сміливість створювати організації в Донбасі, Сумській області, Запоріжжі після 1950 року.
Це матеріал із Хмельницької області про селянку Павлюк, яка переховувала керівника Кам’янець-Подільського окружного проводу Скобу. Ця селянка була заарештована 1951 року органами КДБ, 2 листопада була допитана, їй було запропоновано видати керівника підпілля, але вона відмовилася.
ЇЇ піддавали різним тортурам… Павлюк відпустили додому, сказавши: «Видаси Скобу, житимеш! Не видаси, ми тебе заарештуємо». Тож вона й уся її родина наклали на себе руки, не бажаючи видавати підпільників ОУН, і залишили ось таку унікальну записку.
Зачитую: «Слава Україні! Українці, не судіть мене, що я стратила своє життя. Я не хотіла йти не енкаведистсьсі тортури, якими вже 2 листопада від сьомої години вечора і цілу добу мучили мою сестру і мого швагра, племінницю. Ми вмерли й гордимося своєю смертю. Героям слава! Від них вимагали, щоб вони зрадили Батьківщину і видали провідників, але в нас – присяга, яку ми додержали до кінця свого життя. Слава Україні! За тебе, Україно, не дрогне рука випити отруту і тобі не зрадити».
І в кінці є коротка приписка, яка є дуже важлива: «Може, найдеться, що наші імена будуть проізносити, як буде вільна Україна».
Цей матеріал пролежав у архіві КДБ понад 50 років…
