Якось Зоряна прийшла на каву, і була трохи спантеличена. Сказала, що їде дочці допомогти з внуком, а потім додала: “Щось я почала запідозрювати, що мій чоловік мені “роги наставляє”. Чи не могла би ти за ним поспостерігати, поки мене не буде?”. Я особливо і не старалася “підглядати”, бо не вірила в це. Та ввечері йшла собаку годувати і побачила “картину”, від якої мурахи по шкірі. Цю ж мадам на джипі я прекрасно знаю.
З Зоряною ми товаришуємо десь біля трьох років. Її мама жила біля мене по сусідству.
Зоряна дуже рідко приїжджала, та коли мама занедужала, Зоряна з чоловіком переїхали жити до мами, щоб за нею доглядати.
Пізніше, як вже мами не стало, вони настільки звикли тут, що вирішили залишити квартиру дітям, а самі залишились в селі.
За ці два роки, але вже красу повиробляли на подвір’ї: будинок обновили, створили всі умови для комфортного життя. Всі ці три роки ми товаришуємо з Зоряною. Часто бувало і таке, що залишали на мене маму, як їм було потрібно відлучитися.
Потім ми почали одна до одної заходити на каву, тай ділились одна з одною своїм життям.
Я живу сама з дочкою Вікторією, дочка вже студентка другого курсу, в майбутньому буде перукарем. А діти Зоряни досить дорослі. Син одружений, пішов у зяті, а дочка вже навіть подарувала їм онука, саме для неї і залишили квартиру.
Якось Зоряна прийшла на каву, і була трохи не така, як завжди, така сумна і стривожена, сказала, що їде дочці допомогти з внуком, адже той трохи прихворів.
– Щось я почала запідозрювати, що мій чоловік мені “роги наставляє”, чи не могла би ти за ним поспостерігати, як мене не буде?
Та я заспокоювала подругу, кажу, ти собі напридумувала і нічого такого нема.
Я навіть і не особливо планувала спостерігати за Остапом, так звати чоловіка моєї подруги, та вийшла ввечері своєму Барсику їсти давати, аж тут дивлюсь, а в нього світиться. То вже десь десята вечора була.
Другого дня зранку десь по сьомій, я біжу на роботу, аж тут дивлюсь, під’їжджає сірий джип і з нього виходить Остап.
Так він не ночував вдома виходить.
Звісно, я заховалась, щоб вони мене не помітили, та те що побачила, мене сильно здивувало.
Цю мадам за кермом я знаю, чоловік в неї моряк, тому рідко застанеш його вдома, а їй то розваг хочеться.
Цілий день не могла прийти до себе, в голові не вкладалось, що таке може бути.
Та тепер не знаю, чи варто говорити про те, що бачила подрузі, адже розумію, що можу стати причиною їх “бурі”, а може й розлучення.
Але й вводити її в оману, також не дуже хочу.
То як мені бути в цій ситуації?
Автор – Успішна Емма