Олег помітив, що дружина стала якась відсторонена. Вони у шлюбі вже шість років, а Наталці досі не вдалось завагітніти. Не раз розмовляв з нею про це. Та казала, що теж мріє про сина або донечку. Проте останнім часом, вона ніби занурена у власні роздуми. Запевняє, що все гаразд, але чоловік вже почав сумніватись.
Якось у сміттєвому відрі побачив тест на вагітність. Поглянув, а там дві смужки. Дочекався вечора, щоб Наталка усе пояснила. Вона не стала опиратись і зізналась, що вагітна:
— Усі ці роки я провела на протизаплідних таблетках.
— Для чого? Ми ж обоє мріяли про дітей.
— Боюсь, аби моя дитина не успадкувала хворобу від батьків. Я народилась здоровою, а от за своїх нащадків не можу бути впевнена. Тому вирішила перестрахуватись. Проте, коли відчула вранішню нудоту, зрозуміла, що зі мною щось не так. Тест підтвердив мої побоювання. Тепер єдиний вихід — це аборт.
— Навіть не думай про таке, чуєш?! Це наша кровиночка. І чого ти впевнена у найгіршому варіанті?
— Моя мама впевнена.
— Я з нею поговорю. Тільки не роби нічого без мене. Обіцяєш?
— Обіцяю.
З того часу Олег постійно опікується дружиною, щоб вберегти її від необдуманих вчинків. А теща не дає спокійно жити. Постійно телефонує Олегу, дорікаючи йому тим, що збив Наталку з вірного шляху. Повторює, що не можна допустити, аби ця дитина з’явилась на світ. Щоб теща нарешті дала спокій їх сім’ї, довелось переїхати в інше місто та змінити номери телефонів. На щастя, Олегу вдалось перевестись у філіал компанії, в якій працював.
Час тягнувся повільно. Чоловік постійно хвилювався, аби його дружина не втнула ніякої дурниці, доки він на роботі. Наталка виглядала спокійною та врівноваженою, але хто знає, що в неї на душі. Не станеш же тримати здорову, вагітну жінку під замком. Щоб впевнитись у тому, що все гаразд, майбутня мама пройшла усі можливі обстеження. Результати виявились втішними.
У зазначений термін народила здорового хлопчика. Добре, що чоловікові вдалось уберегти кохану від непоправної помилки. Тепер вони батьки прекрасного синочка. Хлопчика назвали Богдан. Він зростає спокійним милим малюком.
Наталка досі не подзвонила матері. Олег категорично проти, щоб зараз бабуся бачилась з онуком. Коли трохи підросте, тоді поїдуть в гості.
Матір Наталки не втрачала надії відшукати доньку. І зрештою, через колишнього співробітника Олега, таки дізналась нову адресу подружжя. Не стрималась і приїхала подивитись.
Бачила, як донька із зятем та маленьким онучком вийшли з під’їзду на прогулянку. Вони були такі радісні, а вона ледве не позбавила їх цього щастя. Підійти не наважилась, дивилась здалеку.
Постояла трохи та пішла на автобусну зупинку. Всю дорогу жінку мучили похмурі думки. Чи пробачить їй донька? Чи побачиться вона коли-небудь з онуком? Поки що це залишалось для неї загадкою.