На сьогоднішній день я сама маю два непоганих торгових місця на невеличкому базарчику в центрі нашого містечка.
Я, звісно, чимало вклала туди власних грошей, свого часу та ще й позичила чималу суму.
В одній торговій точці сама продавала овочі і фрукти спочатку, а на іншій стояла жінка – мій продавець, якій я платила зарплату щодня.
Я не можу сказати, що розбагатіла дуже за цей час чи маю добрі статки, але дохід мала чималий, на життя вистачало та завдяки цьому, я з’їхала з орендованої невеличкої кімнати та відразу купила собі однокімнатну квартиру в нашому місті.
Я вважала це неймовірно великим досягненням для себе, хоча для цього прийшлося 5 років торгувати на вулиці фруктами і овочами.
Мені зараз вже 32 роки, але доля моя особиста зовсім не склалася і я й досі самотня.
А одного дня я таки вирішила, що досить з мене базару, адже я закінчила училище та маю спеціальність бухгалтера, тому потрібно влаштовуватися на хорошу роботу та навчатися заочно, щоб отримати гарну освіту, адже від цього залежить і майбутнє моє.
Ми вирішили, що вона поки тимчасово поживе у мене, а потім, коли відкладе трішки грошей, підшукає собі кімнату та орендуватиме її.
Я вважала, що дуже допомогла подрузі і вона мені має бути вдячна за це, але Олена так не вважала.
Подруга любила добре поспати, вставала дуже пізно, хоча товар був привезений давно і бувало таке, що години дві міг її чекати.
Поки вона прийде на своє робоче місце і його розкладе, то люди вже й гроші наторгують гарні. А вкінці тижня, коли я стала рахувати гроші, виходить, що прибутку там ніякого немає, а навпаки.
Так минув цілий місяць, але зовсім нічого не змінилося, ще й відчувати Олена у моїй квартирі стала себе, як у себе вдома, навіть й виду не подавала, що вона моя гостя і тимчасово у мене живе.
Я вже з нею до того напрацювалася, що й не знаю, що мені робити, адже, якби це була чужа людина, я б давно з нею попрощалася. Але це ніби подруга, як правильно вчинити?
Я вже зараз бачу, що вона навіть не старається щось заробити, їй байдуже до моєї справи, пішла з ранку до ночі відбула та й все.
Олена зі своєю родиною живе у сусідній хаті в селі з моїми батьками, не хочеться псувати відносини між їхніми сім’ями, але й не хочу більше, щоб вона зі мною працювала.
Чи варто мені просто вигнати її і забути про все, щоб там люди не говорили, навіть, якби сусіди відвернулися від моїх батьків. Чи варто просто поговорити з нею, щоб Олена працювала краще? Чи така людина не міняється вже?