Я вийшла заміж за Петра майже 10 років тому, зараз мені 33. У нас є двоє дітей, шести та чотирьох років.
Я вважаю, що мені пощастило в житті, адже у мене прекрасний чоловік. І ось уже 7 років я сиджу вдома і не працюю, хоча, звісно, виконую абсолютно всю домашню роботу сама і вважаю це також не меншою працею.
Мій чоловік – директор чималої будівельної фірми, тому заробіток у нього дуже хороший, навіть на сьогоднішній час. Не буду вдаватися в подробиці, але про такі гроші я й мріяти раніше не могла.
За всі ці роки, як би дивно це не звучало. але жодного разу у мене не виникло потреби, щоб мені довелося виходити на роботу чи засновувати якусь справу свою.
Я маю такий характер, що просто люблю спокійне життя, я людина сімейна, мені дуже подобається бути домогосподаркою, я присвячую весь свій час лише своїй сім’ї, люблю готувати і створювати затишок у нашому домі.
Я намагалася завжди бути ідеальною дружиною та мамою: завжди у мене чисто, випрано, випрасувана чистесенька білизна, смачно та ситно завжди у нас.
Чоловіка мого це теж влаштовувало, до певного моменту. Йому подобався домашній затишок, який я вміла створити, високий комфорт і можливість повністю розслабитися та відпочити в рідних стінах.
Але сидячи вдома з дітьми, контролюючи готування їжі та роботу пральної машинки, я зовсім забула про себе, якось так само до того дійшло.
Я поправилася трохи, давно не стригла та не фарбувала волосся, про манікюр я взагалі мовчу, мені якось не потрібно це вдома, лише зайвий час та витрати на це. Ось і чоловік мій помітив ці зміни, не в кращу сторону, на жаль.
І нещодавно Петро запропонував мені, найняти мені домробітницю, вона все робитиме вдома, щоб розвантажити побут, тоді у мене буде час зайнятися своїм зовнішнім виглядом, адже вона робитиме всю роботу в нашому домі.
І так як він непогано заробляє, він цілком може оплатити й домробітницю, і мої походи в салони краси.
Я дуже навіть не проти такого, якщо чесно, давно хочу сходити на манікюр, і до перукаря, адже бачу як гарно виглядають жінки мого віку, коли собі приділяють час. Та й на фітнес я б із задоволенням походила і басейн, десь би відпочивала з подругами. а не лише крутилася біля сім’ї.
Але є одне але. Я дуже люблю наш дім, це моя фортеця, я в кожну дрібницю вклала свою душу. І мене просто засмучує лише одна думка, що господарювати на моїй кухні та лазити по моїм шафам буде абсолютно чужа для нас жінка. Тим більше що домашні турботи мене ні крапельки не втомлюють. Навпаки, мені це тільки в задоволення, хоча це правда, що у мене майже весь час йде на це.
Просто хто його знає, що ця чужа людина буде робити з нашими речами, коли нікого не буде вдома. А ще я боюся, що вона може не так добре поводитися з моєю дитиною, у нашу відсутність.
Ми вже кілька разів обговорювали цю тему з чоловіком, у нього звичайно досить таки вагомі аргументи щодо цього. Але я все ніяк не можу з ним погодитися.
Мені одночасно хочеться знову бути красунею, але я дуже ревно та з величезною турботою ставлюся до всього, що мені дороге. Ось така я власниця. Але нічого не можу з собою вдіяти.
Ось тепер постійно думаю, який вихід можна було б знайти, щоб і чужу жінку у свій дім не пускати, і щоб на все часу вистачило, щоб себе в порядок привести?
Я, до того ж, хвилююся, що можу щось упустити у вихованні дітей, постійно хочу все контролювати. Але і від такої можливості відмовитися не можу. Бабусь підключати не варіант, це ще гірше, ніж чужа домробітниця, вони вже в віці, у них інші інтереси, та й з двома дітьми важко буде сидіти і роботу домашню робити. Я дуже люблю наших мам, але нехай вони господарюють у себе.
Може віддати дитину в садок? Старший в наступному році у же в школу йде. Можливо, просто почекати ще трохи? Пізніше буде більше вільного часу. Нікуди спортзал від мене не дінеться. Адже у мене чоловік, а інша чужа жінка в домі це не добре. Як вважаєте? Ви б впустили чужу жінку у свій дім, як домогосподарку? Чи нормально це в наш час?