Дуже цікавим є той факт, що багато дослідників цієї теми вважають, що так звана сучасна шкільна форма є нічим іншим як цпецодягом для прислуги, яка використовувався у старі царські довоєнні часи.
Ці світлини – початку 20-го століття. На них українські школярі і діти захоронок (дитячих садків) у вишиванках. Часто на вишитих сорочках чи домотканих килимах можна розгледіти український герб – тризуб. А коли це робити було надто ризиковано, вишивальниці все одно намагалися нанести українську символіку, іноді зашифровано, наприклад, використовуючи жовто-блакитні кольори в звичайних квіткових і геометричних орнаментах.
Вишита сорочка завжди була для українця символом самоідентифікації та нескореності. За радянських часів ці сорочки ховали навіть під землею…
За часів Другої Речі Посполитої, яка наче не дуже була прихильною до різних національних українських проявів, все ж вишиванки носили школярі й учителі. А в школах нерідко влаштовували виставки робіт тамтешніх рукодільниць.
На щорічних Торгах Волинських традиційно відбувалися етнографічні свята, де демонстрували національний одяг, виступали аматорські творчі колективи в національних українських строях. Там можна було придбати й вироби майстринь-вишивальниць, які особливо цінувалися в іноземних гостей. Діти теж ходили до школи у вишиванках.
Перші захоронки
15 травня 1893 року в с. Жужель на Сокальщині в приміщенні першого монастиря Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії була заснована перша в Галичині захоронка (дитячий садок). Першою захороняркою, або ж в нашому розумінні – вихователькою цього дитячого закладу стала сестра Арсенія Анна Гордашевська, рідна сестра блаженної сестри Йосафати Гордашевської.Перед тим, щоб очолити цю захоронку с. Арсенія отримала відповідну педагогічну освіту та практичний курс по веденню захоронок в римо-католицьких Сестер Феліціянок у Жовкві.
Що стало причиною заснування захоронок в Галичині? Чому Сестри Служебниці? Яку педагогічну систему використовували сестри у веденні цих захоронок? Яким чином сестри підготовлялися професійно до провадження цих дошкільних закладів? Який був результат їх поширення?
Галицькі захоронки, проваджені Сестрами Служебницями базувалися на виховному методі німецького педагога Фрідріха Фребеля. За його стараннями у 1837 р. був відкритий заклад ігор та занять для бідних дітей дошкільного віку. Саме він вперше ввів назву для цього закладу – «дитячий садок». Фребель вважав, що дитина повинна всесторонньо розвиватися через: дидактичні ігри, працю, навчання, красу та релігію. У цих виховних закладах виховательками мали бути тільки жінки з належною освітою. Цей тип дитячих садків запропонованих Фребелем згодом почали називати «фреблівками» чи більш поширеною назвою в Галичині – «захоронки», як також педагогічні курси, які готували майбутніх виховательок називалися – «фреблівки».
Ця педагогічна теорія дошкільного виховання швидко поширилась на території Австро-Угорської імперії та навіть Правобережній Україні.
Однією із причин заснування Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії у 1892 році було ведення захоронок. Згромадження ставили питання заснування захоронок – пріоритетним. Була велика потреба у відкриті цих захоронок, в яких сестри могли б піклуватися про дітей, дбаючи про їх духовний, розумовий, культурний, патріотичний та фізичний розвиток, при тому виховувати їх на морально-християнських та національно свідомих громадян Української держави.
Захоронки стали місцем не лише релігійного, але й культурного виховання майбутнього церкви та народу. Захоронки Сестер Служебниць відіграли важливу роль у збереженні національної та обрядової самобутності українців, зокрема, в умовах утисків на мову, історію, культуру. Виховуючи дітей, сестри позитивно впливали і на дорослих.
В особливий спосіб діти у захоронках приготовлялись до релігійних та національних свят, зокрема: Різдва, святого Миколая, День Матері, Пресвятої Євхаристії, Тараса Шевченка.
Ще до сьогодні живуть люди, які в дитинстві відвідували захоронки Сестер Служебниць, і які з особливою вдячністю згадують сестер-захоронярок, які своїм життям та педагогічним хистом показали приклад, який залишився актуальним для них через ціле їхнє життя.
