Іноді реальність здається більш дивною, ніж вигадка. Зараз піде мова про велике вітрильне судно, до країв набите золотом, перлами, діамантами та іншими багатствами, який зайшов в сухих пісках басейну солоного моря в Каліфорнії, до сих пір спантеличує людей.
Великий корабель, який застряг в сотнях кілометрів від узбережжя Каліфорнійської затоки і Тихого океану, може здатися комусь вигадкою. Але протягом кількох століть легенду про втрачений корабель розповідали корінні американці, і дослідники.
Як корабель подолав сотні кілометрів вглиб материка?
Ніхто точно не знає, що сталося, але з різних сторін прозвучало кілька версій.
Є думка, що сильна повінь допомогла короблю досягти глибин материка по каналу через сильну повінь. Однак вода швидко зміліла, не дозволивши кораблю повернутися на колишній курс.
Ця теорія, можливо, не така уже й неймовірна, як здається. Ми знаємо, про три факти:
- Сторіччя тому іспанські судна часто заходили в дельту в пошуках морських шляхів і скарбів.
- Рельєф місцевості і геологічні умови сприяли виникненню великих і сильних паводків в регіоні.
- Існує документально підтверджена історія принаймні однієї такїо глобальної повені в дельті річки. У 1922 році велика хвиля піднялася вгору по дельті річки. Приливні води поглинули пароплав, погубивши майже 100 членів екіпажу. Такі гігантські хвилі рідко виникають в наші дні через зниження рівня води. Велика частина річкової води відводиться для комунального та сільськогосподарського використання.
Море Солтона (Salton Sea) – солоне озеро в області внутрішнього стоку на півдні штату Каліфорнія. Це солоне озеро знаходиться на 69 м нижче рівня світового океану, і його екосистема так само унікальна, як екосистема сусідньої Долини Смерті.
Найглибша точка моря Солтона всього лише на 1,5 м вище найнижчої точки Долини смерті. Колись вся ця низовина була частиною океану, але паводок в дельті річки Колорадо відокремив цю ділянку, і вона стала сушею. Підраховано, що за 3 мільйони років, принаймні за часів плейстоцену, дельта річки Колорадо неухильно розширювалася і в кінці кінців, досягла західного узбережжя Каліфорнійської затоки, тим самим, створивши греблю, що відділила Солтон-Сі від затоки. В результаті озеро Солтон-Сі кілька раз то пересихало, то наповнювалося водою. Так тривало до 1905 року, коли озеро прийняло сучасний вигляд.
Якщо вірити цій теорії, корабель, швидше за все, був іспанським судном. Проте, є й інші теорії.
На сторінках книги Антоніо де Фіерро Бланко “Подорож полум’я” виникла альтернативна теорія. Згідно з книгою, в 1615 році іспанський мореплавець Ітурбе заплив вглиб континенту з природних каналів. Він сподівався знайти напівміфічну Аніанску протоку, яка, на його думку, з’єднувала Тихий океан з Атлантикою.
Він марно шукав і через три місяці вирішив повернутися в Тихий океан тим же природним шляхом. Але прохід назад вже був перекритий через зсув.
Ітурбе покинув корабель, йому нічого не залишалося, як піти, залишивши корабель з тоннами перлів, золота та інших цінностей.
Перша згадка про зниклий в пустелі корабель
У книзі також детально розповідається про першу згадку за 50-тонноий корабель із скарбами через століття. За словами автора, корабель був знайдений Тібурсіо Манкерною, погоничем мулів.
Погонича послали шукати дорогу до океану. Переходи він здійснював вночі, щоб уникнути денної спеки. Він стверджував, що натрапив на дерев’яну споруду, схожу на корабель. Всередині він виявив неймовірне багатство всіх видів, особливо перлів. Сп’янілий багатством він покинув своїх товаришів.
Він взяв стільки, скільки зміг, і поскакав на мулі до океану.
Після довгих труднощів Манкерна нарешті добрався до місії Сан-Луїс-Рей. Пізніше численні спроби розшукати корабель зі скарбами зазнали невдачі. Манкерна повідав свою історію в таборі Дона Фірміні Санхудо, яка згодом була розказана всьому світу.
Експедиція з пошуку скарбів солоного моря
12 листопада 1870 року газета “Лос-Анджелес Стар” опублікувала історію мисливця за скарбами, що відправився на пошуки зниклого корабля. Чарлі Класкер і його команда зосередилися на Дос-Пальмасі. Після трьох-чотирьох тижнів їх експедиції пошуки ні до чого не привела.
Але Чарлі Класкер стверджував, що інформація, яку він отримав від індіанців, заслуговує на довіру. У новинному репортажі цитувався, що Класкер сказав, що вони добре підготовлені до наступної експедиції, яка скоро почнеться.
Через пару тижнів, 1 грудня, газета “Лос-Анджелес Стар” опублікувала ще одну статтю, в якій стверджувалося, що Чарлі Класкер і його команда повернулися з пошуків напередодні. У доповіді йшлося про те, що пошуковій групі довелося нелегко, але в кінцевому рахунку їх місія увінчалася успіхом. Описавши іспанський корабель, Класкер повідомив їм, що знову відправиться за своїм скарбом, але більше про нього нічого не було чутно.
Втрачений корабель в Солтонскому морі не можна занадто швидко відкинути як міф. В оповіданнях і описах корабля занадто багато спільного. Якщо ця історія правдива, то корабель зі скарбами все ще заритий десь в пустелі і чекає, коли його виявлять.
Можливо, в один з таких прекрасних днів, після поєднання сильних вітрів і сипучих пісків, з пісків пустелі з’явиться різьблений корпус або щогла іспанського галеона, наповненого скарбами.