Я зі Львова. Хочу розповісти тут свою історію і попросити поради, можливо, багато жінок були в подібній ситуації і знають, що робити.
Я розлучилася рік тому, і це було найкращим рішенням мого життя. У мене нарешті з’явився час на себе. Але раділа я не довго, адже виявилося, що і син, і колишній чоловік досі сприймають мене як безкоштовну покоївку.
Раніше я жила як прислуга у своїй сім’ї. Таке ставлення саме по собі неправильне, адже я не домогосподарка, у мене є робота, я так само заробляю і приношу в будинок гроші.
І я якось могла ще змиритися з тим, що чоловік мене не поважає. Але коли він спробував перетворити на хатню робітницю і нашу дочку, я зрозуміла, що треба брати ноги в руки і бігти.
Чоловік усе говорив щось про те, що його дочка не поважає, але я бачила лише розумну дівчинку, яка відмовлялася кланятися йому в пояс і тремтіти перед ним.
Крім дочки в мене є ще двоє дітей, найстаршому з них – 17. Після того, як питання з розлученням було вирішене і все вляглося, я нарешті змогла оцінити переваги вільного життя: у мене з’явився час на себе.
Все йшло чудово: я почала відвідувати заняття з моделювання. Щомісяця ми з одноклубниками зустрічалися, щоб показати свої роботи, і мені це дуже подобалося. Проте щастя тривало недовго.
Днями ми з 17-річним сином у мене стався конфлікт, причому серйозний. Я принципово не стала жертвувати своїми інтересами через його косяки. Син, грюкнувши дверима, втік скаржитися на мене своєму батькові.
А все тому, що я відмовилася замість нього робити кекси для шкільного заходу. Виявляється, син зголосився брати участь у розпродажі випічки під час шкільної ярмарки, але зарані не сказав мені про це жодного слова, а в останній вечір раптом схаменувся.
Я збиралася на зустріч клубу і відмовила йому, пояснивши, що йду у справах. Він займатися кексами теж не став і пішов гуляти з другом. Певна річ, що самі по собі вони не приготувалися.
Колишній чоловік, ясна річ, не залишився осторонь і ввечері мені прилетіла від нього претензія, що я думаю лише про себе. А я вважаю, що моєму синові давно було час дати цей урок.
Інші мої діти – молодші донька і син – не такі вперті і готові вчитися відповідальній поведінці, але старший син так просто від своїх звичок не планує відмовлятися.
Я розумію, що всі ці роки потурала йому і зараз це важко виправити. Наприклад, раніше я щодня збирала йому із собою до школи обід, а тепер привчаю робити це самостійно. Так він ходив без обіду цілий тиждень, перш ніж поступився!
А ще син почав прати свій одяг, але досі робить це неправильно та псує сорочки. Я приклеїла на пральну машину інструкцію, але він уперто продовжує додавати відбілювач.
Думаю, він чекає, коли я здамся і знову займуся налагодженням його побуту. Я розгублена, адже скоро син піде до коледжу, настав час йому вже подорослішати.
Я щаслива в цілому, але мене дуже турбує ця ситуація із сином. Дуже сподіваюся, що ви тут мені щось підкажете.
Фото – авторське.