Ми з дружиною виховала одну доньку. Я побудував гарний будинок, тому коли Катерина вийшла заміж, то привела в дім зятя.
Ми з дружиною вчителі. Я фізкультури, а Настя моя, трудового навчання.
Ми все життя на собі економили, бо будували хату, та й зараз в неї багато вкладаємо грошей. Треба як не вікна міняти то ворота, як не те, то се… Свій будинок вимагає багато капіталовкладень.
Катя наша бухгалтер, але вже багато років сидить в декреті.
Зять працює на державній роботі, також до 24 лютого їздив на деякі підробітки в Польщу, коли виходило. (Ми живемо на самій границі).
У нашої дочки і зятя троє дітей.
Ми з дружиною були проти і другого, але змирилися, то якраз був і хлопчик. А тут, на тобі, через два роки до них знов лелека прилетіла.
Я тоді відразу сказав зятю, раз таке все “організував”, нехай і думає, як всіх на ноги ставити. Ми з дружиною всі заощадження в хату вкладали і комунальні оплачували і продукти, хоча зять також купував і з Польщі добрі торби привозив.
Але це його діти, а як він хотів.
Коли наймолодшій нашій онучці було чотири роки, мої свати почали говорити, щоб Катерина також йшла на роботу, бо Тарасу одному важко всіх прокормити.
Я в той час вже пішов на пенсію, та й думаю, нехай йде.
Влаштувалась вона, вже вже на іншу посаду – в адміністрацію.
Вона ж поки була в декреті, собі нічого не купляла, ні з одягу ні з косметики, в перукарню не ходила, бо для чого і для кого це все?
А тут річ інша, між люди Катерина вийшла. Каже, всі так гарно одягаються, треба все щось нове. Ну рад не рад, купили їй сукню і спідницю.
– Всі з манікюрами і бровами ходять!, – ну хоч з тим я її вмовив, що це даремна витрата грошей, Катруся в нас від природи красуня.
Але і на дорогу, і на обід вони десь все ходять і на одяг і якусь косметику, почали йти неймовірні гроші.
Я сів, все підрахував з дружиною і зрозумів, що Катя, якщо ходить на роботу, більше витрачає, ніж сидить дома, та зарплата не окупається.
Словом, сказали ми їй, нехай Тарас сам на дітей заробляє, бо то не вихід.
На початку літа Катя ще надумала, що поїде в Польщу на полуницю. Навіть місяць вона там не протрималася. Це важка праця, нема чого нашій дочці на такому горбатитися. Знав зять, як про дітей думати, тепер нехай знає, як їх прогодувати.
Але найбільше мене дивують свати. Вони кажуть, що як би там не було, а Каті треба на роботу, в люди, бо вона в хаті “дичіє”.
Але хіба це вихід йти на роботу, щоб просто з дому виходити?
Я цього не розумію…
Автор – Наталя У