Знаєте, я ніколи не думала, що мені попадеться така незграбна невістка.
Я завжди собі мріяла, що моя невісточка буде вміла на всі руки, і синові навіть пропонувала: а ось подивися на сусідку, Катю! А ось подивися на свою однокласницю Вікторію! Подивися на них, Ігорку, дивися, яку би я хотіла невісточку!
А син робив, що хотів, до мене зовсім не прислухався. Взяв якусь собі незграбну жінку, і прийшли вони, на все готове вже до моєї хати жити.
Ну добре, прийшли то, прийшли, вже виганяти не буду.
Та й до того ж невістка моя, Інна, ніби як при надії була.
Хоча я їй почала казати, давай, ідемо до лікаря, запишемось на огляд, і оце пішло-поїхало.
Інна все знаходила якісь причини, щоб не йти до лікаря. То забула, то мала справи, то ще щось. А потім виявилося, що вона і геть не при надії.
І оце таке вигадала та невісточка, бо хвилювалася, що я її в інакшому випадку не прийму до себе додому. Ой, тоді я була дуже розлючена, аж словами не описати, за таку витівку, але що зробиш, ну вже як є, так є.
Добре хоч Ігор до неї добре ставився, та я була рада, що він такий щасливий разом з нею. Але мені із новою мешканкою в квартирі одні проблеми. І основна проблема в тому, що Інна зовсім незграбна, і нічого не може зробити, бо все як з рук валиться.
То бувало, що Інна засмажку робила і то все спалила. То оце йшла, банки порозбивала на закрутки. То там ще, ще там щось поробила мені такого, я вже навіть не згадаю. Я вже і думала чи то це вона так спеціально мені наробила, чи це Інна реально така трохи розсіяна, я навіть не знаю.
Я якось її пробувала вчити, підказувати, говорити, або там то робити, або то туди нести. Загалом, все як горохом об стіну.
По 20 разів, як малій дитині одне і те саме повторювати, а Інна й далі робить неправильно. І я на це все старалася закривати очі, але всьому приходить фінал.
Сьогодні моя невістка в своїй незграбності просто досягла апогею. У мене була ваза, така дуже цінна, особисто мені, тому що мені її подарував чоловік мій, якого вже немає з нами.
Та й такої вази вже більше, певно, не купиш. А моя невісточка щось, якесь прибирання робила, її там переставляла туди-сюди. Та і бум, десь об кут, чи об стіну чи об якусь поличку, я навіть сама не зрозуміла, взяла і розбила ту вазу.
Якось навіть і спочатку невістка не призналася, а як призналася, то вже мене і не можна було стримати.
“Як так? Як ти могла?” – говорила я їй. А Інна хоч би вибачилась, а де там. Дівчина лише сказала, що це старовинний непотріб, та я вам в десять раз гарнішу куплю.
Я не знаю, що робити. Як ви думаєте, чи можна виправити таку невісточку. Чи змогли б ви жити з такою мешканкою по сусідству? Буду вдячна, якщо порадите мені щось.
Автор – “АанГа”