Я заміжня три тижні, але хочу піти подати на розлучення. Бо я на це вже дивитися не можу. Хоч мама мені каже почекати, не руйнувати так швидко щойно створену родину. Але ж я вже почула оце «мама одна».
Мені 28 років. З батьками не живу з 22 років – працюю і орендувала собі ще недавно квартиру-студію. Та рік тому я зустріла нарешті кохання свого життя, як мені здавалося – Костянтина.
Все стандартно – почали зустрічатися, закохалися. Кості 32, одружений ще не був. Працює на доставці і збірці меблів.
Я працюю старшим касиром в одній досить відомій мережі супермаркетів, заробляю як на себе одну не погано.
Якщо чесно, я була дуже щаслива з Костянтином. Він уважний, лагідний, турботливий, з хорошим почуттям гумору.
І те, що мій коханий досі живе з мамою в будинку, мене ніяк не насторожило
Ольга Петрівна мешкає у приватному будинку, сама, відколи не стало чоловіка. А в своєму домі, як відомо, завжди потрібні чоловічі руки.
Та й навіщо Кості було платити за окрему квартиру, якщо він у мами один? Це у мене ще двоє менших – брат і сестра, які ще з батьками.
Отже, коли ми з Ольгою Петрівною лиш познайомились, вона мені здалася дуже приємною жінкою. Якби ж я все тоді знала!
Ми не жили разом з Костею до весілля. Я орендувала однокімнатну квартиру і працювала, а Костя жив з мамою.
Я у нього на ніч ніколи не лишалася, це він у мене іноді заночовував. І про їхні з мамою ритуали і традиції я не знала
І ось ми розписалися, в перед тим вирішили переїхати до його мами обоє, щоб відкладати на своє житло.
І тут почалося моє казкове життя. Я заміжня три тижні, але хочу піти подати на розлучення. Бо я на це вже дивитися не можу.
Хоч моя мама мені каже почекати, не руйнувати так швидко щойно створену родину. Але ж я вже почула від чоловіка оце «мама одна».
Отже. Щодня, 5.45 ранку – Костя йде на кухню, варить каву, смажить два яйця, робить тост з червоною рибою і авокадо, ставить на тацю склянку теплої води, цей сніданок – і несе мамі у спальню.
Це в той час, коли мені ще так хочеться солодко повалятися під теплою ковдрою з коханим чоловіком, а потім з ним поснідати.
Але – ні, мама чекає на свій сніданок. Вона так звикла, він з 20 років, як не стало батька, так робить.
Та якби ж тільки це! Якщо ми вдома, і свекруха заходить в будинок, Костя одразу біжить подавати їй капці. А увечері вони обов’язково лише вдвох в неї у спальні дивляться фільм.
Ну а я в цей час, як сказав Костя, можу займатися своїми справами чи теж щось подивитися або почитати. До слова, вечеряємо ми тільки в присутності Ольги Петрівни (без неї не можна) ц тільки те, що вона наготувала.
А те, що я не люблю на ніч смажену на шкварках картоплю чи макарони з сосисками або з котлети з рисом – це нікого не турбує.
Мені не можна випити склянку кефіру з яблуком, бо я ображу маму, це до неї неповага, адже вона готувала і старалася.
А вчора я ще одну річ дізналася. Виявляється, Костя всі свої гроші віддає на зберігання матері, а вона йому видає, скільки вважає за потрібне.
Просто я вчора отримала зарплату, повідомила про це чоловіку, а він такий видає:
– Розумієш, Оленко, мама краще знає, як розпорядитися грошима, тому я їй віддаю свою зарплату, а вона мені видає, скільки вважає за потрібне. Тепер і ти мусиш так робити зі своєю зарплатою – так ми на своє житло скоріше зберемо.
Я випала в осад. Сказала Кості, що такого не буде. Що я сама заробляю ці гроші і сама ними розпоряджалася, розпоряджаюся і буду розпоряджатися.
Чоловік надувся і пішов з мамою дивитися телевізор. До ранку ми не розмовляли. Вранці він все робив як завжди – мамі сніданок.
Зараз ми всі на роботах. А що буде увечері – я не знаю. І що робити далі – теж гадки не маю. Невже це кінець мого першого шлюбу?
Чи слухати чоловіка і чекати, коли зберемо під керівництвом Ольги Петрівни гроші на своє житло і переїдемо. Тоді ж, напевно, все зміниться?
Поділіться своїми думками з приводу цього всього, ось такої моєї ситуації. Буду дуже вдячна!
Автор – Олена К.
Фото – авторське.