Моїй доньці вже двадцять п’ять років і вона зовсім не спішить працювати. Нещодавно вона випросила в мене телефон на який прийшлося взяти кредит.
Моєю умовою було те, що донька піде на роботу і буде допомагати віддавати борги. Спочатку Андріана якийсь час шукала роботу, навіть щось пробувала робити на випробувальному терміні, але донька швидко зрозуміла, що я і без неї впораюся з кредитом тож завершила свої пошуки роботи.
Я була дуже рада, коли дізналася, що друга дитина в мене буде дівчинка. Я завжди собі хотіла дівчинку, щоб її і одягати, і зачісувати, і оберігати як принцесу.
Вихованням сина завжди більше займався чоловік. Можливо і через це наш Михайлик виріс дуже самостійним. Він одразу пішов в гуртожиток і навіть намагався працювати паралельно з навчанням.
Доньку Андріяну я з дитинства оберігала і майже не давала робити якусь роботу. Це звісно ж було не із поганими намірами, це більше було зі словами: “ще за життя наробиться”.
Я думала Андріяна буде це цінувати, а вона схоже на голову сіла. Ми як хороші батьки оплатили доньці навчання, хоча вона потім зрозуміла, що це не її. Та Андріяна все одно залишалася вчитися в університеті, щоб мати вищу освіту.
На відміну від Михайла донька не йшла в гуртожиток, та й загалом просто вчилася, не працюючи, як колись син. Після закінчення навчання донька захотіла піти на курси макіяжу. Я думала, що Андріяна хоче цим професійно займатися, але вона лише навчилася для себе і все.
Ну добре, шукає себе донька то нехай. Та мені не подобалося, що замість того, щоб пробувати десь працювати, або пройти ще якісь курси, донька просто сиділа в дома.
Лише зрідка Андріяна робила макіяж на замовлення нашим друзям або знайомим, щоб трішки мати своїх грошей. Та на цьому її ініціатива в заробітку грошей закінчувалася.
Та недавно Андріяна захотіла новий телефон. Донька довго жалілася на те, що старий погано працює і навіть показала який хоче собі гаджет. Я звісно в них не дуже розбираюся, але ціна мене вразила. Цей девайс коштував як декілька моїх заробітних плат.
Я сказала доньці, що ми не можемо собі таке дозволити і її час вже йти на роботу. Андріяна пообіцяла, що влаштується на роботу в салон, але телефон потрібно вже та й для роботи знадобиться.
Тож доця запропонувала взяти кредит і пообіцяла самостійно віддати, важко але все-таки я згодилася на такі умови.
Час минав, а донька щось і не дуже намагалася шукати роботу. А в такому випадку виходить, що платити треба мені, та мене це не влаштовує і треба це вже завершувати.
Я чекала, чекала, та моєму терпінню прийшов край, і сьогодні я вирішила поговорити з Андріяною. Її відповідь мене просто приголомшила. Донька замість пошуку роботи вирішила шукати собі чоловіка, який буде її утримувати.
“Що тут такого, що за тебе буде завжди платити чоловік? Я для того і жінка, щоб бути красивою, а не для того щоб спину гнути на виробництві”
Невже Андріяна дійсно думає, що залежати від чоловіка це так добре? І що робити якщо такий чоловік її кине і ще не дай Бог з дитиною?
Як пояснити доньці, що в житті потрібно мати свій хоча б мінімальний заробіток? І як змусити її нарешті віддати кредит?
Автор – “АанГа”