Uncategorized

Я вже не знаю, як бути зі свекрухою, ну чесно. Чоловік каже, аби я не надавала значення, але я так не можу. Вона приходить до нас в гості, і вже з порогу: – Тарасику, Богданчику! А йдіть, я вам печива, бананів і апельсини принесла! – Олено Вікторівно, наших дітей, а ваших онуків, звуть ви знаєте як! – мама чоловіка взагалі не реагує

Я вже не знаю, як бути зі свекрухою, ну чесно. Чоловік каже, аби я не надавала значення, але я так не можу.

Вона приходить до нас в гості, і вже з порогу:

– Тарасику, Богданчику! А йдіть, я вам печива, бананів і апельсини принесла!

На мої слова:

– Олено Вікторівно, наших дітей, а ваших онуків, звуть ви знаєте як – Цвітан
і Устим! – мама чоловіка взагалі не реагує, пропускає повз вуха, робить вигляд, що мене не почула.

Ми назвали наших синів-двійнят так, як сподобалося нам з чоловіком: Цвітан і Устим, це старовинні українські імена з потужною енергетикою. Мої батьки сказали, що імена незвичайні, але гарні, і слова нам не сказали про те, що ми назвали хлопчиків якось не так. Ми батьки, тому це наша справа, як називати дітей.

Свекруха ж Олена Вікторівна, як тільки почула, як звуть її новонароджених онуків, одразу скривилася:

– Що це ви таке вигадали? Спортили дітям життя, та й годі, інакше не скажеш! Я таке й не вимовлю, та й знайомим соромно сказати, що моїх онуків звуть, як якихось телят. Ну є ж нормальні імена!

Так наші хлопчики Цвітан й Устим стали для мами чоловіка Тарасиком і Богданчиком. І по іншому вона їх не кличе! Коли діти у мене запитують, чому їх бабуся іншими іменами називає, я їм так і кажу:

– Бабусі чомусь не подобається, як вас звуть насправді. Тому не звертайте уваги, вона вже старенька.

Але справа у тому, що хлопчикам зараз по чотири роки, вони іноді гуляють з бабусею, і вона знайомим, на дитячих майданчиках говорить, що їх звуть Тарас і Богдан! Мене це просто виводить з себе!

Мені мама говорить, що вона б на моєму місці обмежила спілкування свекрухи з онуками, доки вона не перестане витворяти таке, але я так не можу зробити: мої мама і тато у іншому місті, а свекруха мені частенько допомагає з малими, бо дійсно важко іноді з двома малими шибениками.

Та отаке її відношення і не повага до того, як ми назвали своїх дітей, мене не влаштовує. Коли кажу Станіславу, аби він поговорив серйозно зі своєю мамою, чоловік лише відмахується, він вважає, що проблема надумана й не хоче конфлікту з мамою.

Та мене ця ситуація бентежить і не дає спокою.

Підкажіть будь ласка, як мені вплинути на свекруху? Буду вдячна за корисні поради, бо вже сил ніяких немає.

Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації в матеріалах із посиланням на зовнішні джерела. Роміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання на LikeMe заборонено.