Я випадково дізналася, що мій чоловік володіє гарним котеджем, де живе його колишня дружина. Я в люті, бо весь цей час я нию йому, що мрію про дачу, куди буду тікати від шумного міста
– Ні, ну ти уявляєш? У Михайла, виявляється, є власний котедж у горах, а я дізналася про це лише тому, що знайшла рахунок за електроенергію на його ім’я! – із сумішшю злості та розпачу я розповідала про це своїй подрузі Ірині в кав’ярні. – І знаєш, хто там живе? Його колишня дружина! Він їй здає його за символічну орендну плату, а я всі ці роки навіть не здогадувалася!
Ірина відклала телефон і підперла підборіддя рукою, уважно слухаючи мою історію.
– Як це взагалі можливо? І що він каже? – поцікавилась вона, дивлячись на мене своїми проникливими очима.
Я лише знизала плечима і продовжила:
– Каже, що це «дружня угода», мовляв, їй тоді дуже потрібна була допомога після розлучення, а він не міг залишити її без даху над головою. Але знаєш, що мене найбільше дратує? Те, що він жодного разу про це не згадав, хоча знає, як сильно я мрію про місце, де ми могли б проводити вихідні!
Ще рік тому я почала говорити Михайлу, що хочу купити дачу. Місце, де можна сховатися від міської метушні, дихати чистим повітрям і гуляти лісом. Я навіть знайшла кілька варіантів, але він постійно відмахувався. То казав, що це марна трата грошей, то що у нас і так вистачає справ у місті, то просто уникав розмови.
Мені здавалося, що він просто байдужий до ідеї заміського відпочинку. Але те, що я дізналася тепер, усе поставило з ніг на голову.
Того дня я вирішила не відкладати розмову. Михайло прийшов додому з роботи, і я відразу ж почала:
– Розкажи мені про цей котедж. Чому я дізнаюся про нього тільки зараз?
Він виглядав спантеличеним, але швидко взяв себе в руки.
– Це нічого серйозного. Просто маленький будинок у горах, який я купив після розлучення. Тоді думав, що буде добре мати місце для відпочинку, але якось не склалося.
– І тому ти вирішив віддати його своїй колишній?
Михайло зітхнув і почав пояснювати, що після їхнього розлучення його колишня дружина опинилася у важкій ситуації, і він вирішив їй допомогти.
– Це було давно. Вона живе там, але платить оренду, нехай і символічну. У нас з нею нормальні стосунки, але нічого більше.
– І ти навіть не подумав, що мені треба про це знати? Ми одружені вже два роки, і ти весь цей час тримав це в таємниці!
Я ледве стримувала сльози. Мене образило не тільки те, що він приховав щось настільки важливе, але й те, що місце, про яке я мрію, давно належить йому, а я мушу думати про кредити на власний будиночок.
– Це не було таємницею. Просто якось не виникало приводу про це говорити, – виправдовувався він.
Але хіба це нормально? Як можна роками мовчати про таке? Мені було гірко і боляче. Я вимагала, щоб він розірвав цю угоду і повернув будинок у наше розпорядження, але він стояв на своєму:
– Вона звикла до цього місця. Це несправедливо виганяти її звідти.
Я довго думала над ситуацією. З одного боку, я розуміла, що Михайло просто хотів допомогти людині, з якою у нього була спільна історія. Але з іншого боку, мені було неприємно, що він ставить її інтереси вище за наші спільні.
Мої думки переповнювалися сумнівами: чи маю я право вимагати, щоб він припинив цю «дружню допомогу»? Або, можливо, мені варто знайти спосіб, щоб ми могли використовувати цей котедж разом?
Я все ще не знаю, як правильно вчинити. А що б ви зробили на моєму місці? Як вважаєте, чи маю я право наполягати на своєму, чи все ж варто прийняти рішення чоловіка? Поділіться своїми думками в коментарях – ваша порада для мене дуже важлива.