Я не хотіла йти на ту гостину, але пішла, щоб не образити подругу. Але краще б я прислухалася до свого сьомого чуття. З того, що було на столі, я їла лише шоколадні цукерки, які сама ж і принесла, бо не піду ж з пустими руками.
Я на цю обвітрену ковбасу з сиром і на салати, які вже стекли майонезом, навіть дивитися не могла.
У вівторок, на Покрови, в моєї подружки був ювілей. Ми з нею сусіди через паркан.
Маруся прийшла в цю хату в невістки, я ж тут народилася і живу з чоловіком, виховуючи дві донечки школярки.
Ми з Марусею одного віку, тому відразу ж, як тільки вона переїхала жити в наше село, ми подружилися, а згодом і наші діти.
Ми завжди на всі свята відвідуємо одна одну. Маруся вміє гарно накрити стіл, я також не пасу задніх.
І все б нічого, якби Маруся свій ювілей не вирішила відсвяткувати в два дні: в неділю, і в сам день народження – вівторок.
Я ще здивувалася, для чого тратитися на продукти, як можна всіх гостей в один день прийняти, але в плани подруги не лізла.
В неділю на її подвір’ї красувалося аж три автівки. Я бачила, як Маруся з чоловіком метушилися і носили з літньої кухні вишукані страви.
Мені було якось не по собі, бо була того дня запрошена і наша спільна знайома, а мене і ще одну сусідку, вона вирішила прийняти у вівторок.
– Олесю, вибачай. Місця не хватає всіх разом прийняти.
– Ой, ну таке скажеш, вже для двох людей місця не хватить, – подумала я про себе, не в голос.
Я ще біля шостої задзвонила Марусі, перепитала, може і мені прийти, але вона чітко наголосила, що чекає мене у вівторок.
Ну так, значить так.
Я вклала в конверт тисячку, купила невеличкий букет квітів і коробку “Вечірній Київ”, бо дуже люблю ці цукерки, і пішла вітати подругу.
Ви собі не уявляєте, яка я була розчарована.
На столі було все з неділі, те, що не доїли попередні, “елітні” гості, а я мала, зі ще одною сусідкою, це доїдати.
Мені від цієї обвітреної ковбаси і сиру ставало не по собі і до цих салатів я не доторкнулася.
Просто провести вечір з ниючим животом, в кращому випадку, я не планувала.
Так мені образливо стало. Ми стільки років дружили, а тут на тобі, так вона мене прийняла.
За два місяці в мене ювілей. Навіть не знаю, на який день Марусю запрошувати, і чи взагалі запрошувати?
Автор – Карамелька