Я відчувала, що в сім’ї чоловіка якісь “мутки”. Ну не вкладалось мені в голові, що у свекрухи зі свекром в такі-то роки з’явилася дитина. До того ж, Дмитрик, не схожий ні на “тата”, ні на “маму”.
У мого чоловіка є молодша сестра Світлана. Живе вона в геть іншій області і до нас навідується не часто.
В Світлани з чоловіком дочка і на даний час сестра Володі при надії.
Ми ж з чоловіком середньостатистична сім’я. Я працюю секретарем, а Володя в автосервісі – фарбує автівки.
Жити маємо де, тому вже добре. Виховуємо старшу дочку і чотирирічного сина.
І ви знаєте, я б нічого не казала, але бентежить мене те, що після того, як свекор вийшов на пенсію, свекруха весь час тягне гроші з Володі.
Річ у тім, що в моїх свекрів є наймолодший син. Дмитрику дванадцять років. Мене дивувало те, що в такому віці свекруха наважилась стати мамо, але ніколи нічого не говорила.
Але тепер, коли ми практично забезпечуємо хлопця всім необхідним, бо він і одягнутися стильно хоче і гаджети різні, я злюся.
Я вже мовчу про те, що кожного місяця Володя поповняє і Дмитрику і мамі рахунки на смартфоні, і повні сумки продуктів їм з доставкою на саму кухню несе.
Світлана ж живе в своє задоволення, тільки час від часу телефонує брату, щоб той не забував про батьків і Дмитрика і підкидав їм грошенят.
Сама вона час від часу робила Дмитрику якісь подарунки і на тому кінець.
І все б нічого, та недавно я зустрічалася з двоюрідною сестрою Володі і вона розповіла мені таке, від чого волосся стало дибки.
Виявляється, Дмитрик не син свекрухи і свекра, а Світлани. Вона свого часу їздила в Польщу на заробітки і приїхала з “сюрпризом”.
Як я зрозуміла, Світлана не хотіла прив’язувати своє життя сином, бо хвилювалася, що заміж ніхто з дитям її не візьме.
Ось свекруха і підкинула їй таку ідею, записати малюка на себе.
І тепер виходить, ми з чоловіком забезпечуємо сина Світлани, ось тому вона так і турбується тими дзвінками і нагадуванням, щоб ми допомагали батькам.
Але ж сказати я нічого не можу, бо не маю права втручатися.
Я б ніколи не віддала свою дитину мамі. Але це вже на совісті Світлани…
Автор – КАРАМЕЛЬКА