Я у туж мить поїхала до Кості додому, своїми ключами відімкнула квартиру. Через півгодини всі речі моєї “дорогесенької” невістки були у великих щільних мішках для сміття і стояли біля дверей. Всі, до єдиної!
Поїхала я оце недавно я до своєї давньої подруги на іншу околицю міста. Заходимо ми з Лідою в новеньке кафе. І я очам своїм просто не вірю! У куточку залу – моя невістка, яскраво демонструє гарячі почуття до імпозантного кавалера, а він – до неї. Не стримуються! Та про все по-порядку.
Скажу одразу, що 15 років тому мене саму зрадив чоловік, тому я цього не терплю. Ніяких компромісів! Я з ним одразу розлучилася, але стосунки зберегли нормальні, з сином колишньому не забороняла спілкуватися.
Син Костянтин виріс чудовим чоловіком, побудував свій бізнес, купив квартиру. У 34 роки, три роки тому, син одружився – він з цим не поспішав, спочатку хотів міцно стати на ноги, реалізуватися, щоб дати своїй майбутній родині максимум.
Все у них з Веронікою було добре: живуть окремо, зі мною нормальні стосунки, ходимо одне до одного в гості. Онучок Єлисей два роки тому народився, наш улюбленець.
І ось минулої весни пішов малий у дитсадочок, а у Вероніки, як виявилося, стало багато вільного часу, аж дуже вже забагато!
Про те, що вона наставляє роги моєму синові, я дізналася випадково.
У мене подруга ще зі студентських років живе на іншому кінці Києва, але ми з нею вже багато років спілкуємося, підтримуємо одна одну. Ось і цього разу вирішили з Лідою зустрітися, посидіти в кафе. Час дуже не простий у нас зараз, але жити все одно треба, тим паче, що ми вже не молоді далеко.
І от поїхала я у домовлений день і час до подруги на іншу околицю міста.
Заходимо ми з Лідою в новеньке кафе, яке вона мені розхвалювала. І що би ви думали? Дивлюся, у куточку залу – моя невістка Вероніка, яскраво демонструє гарячі почуття до імпозантного кавалера, а він – до неї. Не стримуються.
Я потягла Ліду за рукав і ми швидко вийшли на вулицю. Посиденьок в цей день не вийшло. Ліда мене, звичайно, зрозуміла.
У мене є ключі від синової квартири, адже я іноді забираю малого з дитсадка, поливаю квіточки, коли вони їдуть на відпочинок чи ще там кудись на кілька днів.
Отже я миттю поїхала до сина додому, перед цим заїхавши в магазин і купивши великі щільні мішки для сміття. Своїми ключами відімкнула квартиру сина. Через півгодини всі речі невістки були в мішках і стояли біля дверей. Всі, до єдиної, до останньої одежини і косметики, зубних щіток. Ні однієї дрібниці я не залишила. Не потрібна така дружина Кості!
Я сіла і стала чекати повернення когось і з них. Єдине, про що жалкувала – що не зробила потайки фото Вероніки з її мачо. Та не факт, що вийшло б.
Першим повернувся, як я і думала, син. Вероніка мала забрати Єлисейчика з дитсадка, а потім вже додому.
Вадимові вона сказала, що проведе день з подругою, в спортзалі і у косметолога. Ага, у трьох косметологів.
Розмова з Костею була не проста, але я йому все розповіла, пояснила, чому речі його благовірної – в мішках. Та він попросив мене поїхати додому, сказав, що йому треба все з’ясувати і обговорити з дружиною на одинці.
Наступного дня була субота, вихідний. Десь о 10 ранку я помчала до сина й невістки. І як ви думаєте, яку картину я застала у них вдома?..
Вони удвох діставали з мішків її речі і розкладали їх назад по місцях! Обоє заплакані, але якісь щасливі.
Костя наполегливо попросив мене поїхати до себе, сказав, що розберуться у всьому самі і щоб я більше не брала на себе ініціативу і не втручалася в їхні справи і їхнє особисте життя.
Це ж треба, як вона його обкрутила!
Минув місяць. З невісткою я не спілкуюся зовсім. До них не їжджу, та вони і не кличуть. Костя мені малого сам іноді привозить, але розмов на тему зради Вероніки він уникає, а вірніше, прямо сказав, що не буде про це розмовляти. І що зради не було – то був давній друг невістки, якого вона роками не бачила.
Ага, я так і повірила! Я ж не вчора народилася!
Найсумніше – ключі від квартири у мене забрав, сказав, що за потреби буде мені їх давати.
Ну, і як це назвати? Ну як, як він її простив? Чогось я в цьому життя я точно не розумію. Буду рада почути сторонню думку. Всім дякую!
Автор – Олена К.