Я такої дитини ще не бачила. І бабусі з однієї і іншої сторони кажуть, що в їх роду таких ніколи не було. Я думала, ну шість років, племінниця скоро в школу, і має щось змінитися. Та де там. Я ніколи не забуду випадок, коли взяла її за руку і пішла в кондитерську. Я такого сорому давно не отримувала. Тоді я вперше до неї сказала фразочку, яку мені і сестрі інколи говорила мама. Знаю, що Оксані це не сподобається, але я була вимушена.
Я з нетерпінням чекала появи на світ моєї племінниці і хотіла бути хорошою тіткою. Але не все так просто…
Я не могла дочекатися, щоб стати тіткою. Але я навіть не підозрювала, що моя племінниця виросте маленькою нестерпною дівчинкою, з якою буде важко ладнати.
Усі діти – це дар і диво, безперечно. Однак моя племінниця – найбільша нахаба, яку я коли-небудь зустрічала. Цікаво, яка вона буде, коли виросте.
Моя сестра роками намагалася стати мамою, і коли вона нарешті нас ощасливила цікавим станом, ми всі були надзвичайно раді. Я не могла дочекатися, щоб стати тіткою для милої дівчинки.
Я вже уявляла, як регулярно спостерігатиму за нею, гратимуся з ляльками та даватиму їй поради щодо макіяжу та хлопчиків, коли вона буде підлітком. Я помилилася.
Це було не так весело, оскільки маленька Єва була досить плаксивою та вередливою. Сестра насолоджувалася часом, проведеним з нею, і це було для неї складним завданням. Все ж я сподівалася, що Єва звикне до мене і у нас будуть хороші стосунки.
Але, хтозна чому, коли племінниця росла, вона завжди була неслухняною. Вона смикала мене за волосся, сережки і навіть могла, хоч і легенько, але кусьнути.
Єва могла схопити собаку за хвіст і не відпустити, дати комусь штурхана чи пролити каву на коліна. Від таких вчинків в неї підіймався настрій.
Коли я була з нею на дитячому майданчику, то помітила, що й оточуючі від неї “отримують”. Єва виривала у дітей іграшки з рук, і говорила всяке різне їм у слід. Бідна сестра вибачалася перед усіма, а потім тягнула доньку додому, а та давала “концерти” на весь двір.
Одного разу я повела її в кондитерську, вона була вже більша, і я думала, що їй сподобається морозиво. Однак в останній момент вона передумала, кинулася на землю і почала голосно вередувати. Я не розуміла, як мала заспокоїти племінницю. Мене життя до такого не готувало.
В мене були деякі думки, як привести її до тями, але знала, що сестра мені цього не пробачить.
– Якщо ти так і надалі будеш поводитися, то ми відправимо тебе у спеціальний заклад, – сказала я, згадуючи, що колись нам так казала мама…
Мені здається, ніхто з родичів не мав управи на Єву. Бабуся казала, що в нашій родині таких “активних” дітей ще не було.
Іноді я сиджу зі своєю маленькою племінницею, їй уже шість і можна з нею нормально поговорити. Але в неї є відверто погані словечка, які людям, особливо не знайомим, неприємно чути.
Бабусі з нею сидіти не хочуть. Сама ж Оксана хоче хоч іноді відпочити і викликає на вихідних мене. Я її розумію, але мене такі візити не дуже то й радують.
Коли Єва дізналася, що у неї буде братик, то почала всім розказувати на вулиці, яке ж це горе для їх сім’ї.
Питання в тому, чи переросте вона свій кепський характер? Я щиро хвилююся за свого майбутнього племінника, який, мабуть, змалку зрозуміє суть життя – виживання!