Тато й мама мої дуже хочуть, щоб я їм зараз допомагала, – почала розповідати мені Іванка, 47-річна моя знайома. – Інакше навіщо, кажуть, ми тебе ростили всі ці роки, у всьому собі відмовляли, щоб в тебе все найкраще було? Найсумніше, що матеріальна допомога з нашого боку їм не потрібна – фінансово мої мама і тато живуть чи не краще, ніж самі ми з чоловіком. Вони дуже часто просто просять допомоги фізичної у нас.
– Фізичної – це ти про що? Що вони хочуть, щоб ви робили для них? Не зрозуміла.
– Це саме про те, щоб ми їм допомогли з ремонтом, – сумно спробувала пояснити Іванка. – Ось зараз, наприклад, тато й мама планують робити ремонт у власній квартирі. І тепер я повинна їздити з ними по усіх магазинах і ринках та складах, вибирати матеріали, шпалери, фарбу, попередньо вивчивши в інтернеті ціни, звірити їх, чого і скільки потрібно, все роз’яснити, потім швидко шукати відповідних і надійних майстрів, та не простих, а золотих, які будуть догоджати старим людям, не будуть високу ціну у них просити, потім стежити за ходом робіт цих майстрів.
Батькам Іванки ще дуже далеко до сімдесяти, вони люди активні ще, як на свій вік, можна сказати, молоді пенсіонери. Вони постійно щось винаходять, кудись їдуть, господарюють на дачі.
– У моєї мами енергії зараз ще в два рази більше, ніж у мене самої, – ділиться Іванка. – Я якщо у свій вихідний квартиру прибрала та суп зварила – все, до вечора без сил ходжу, ні на що вже мене не вистачає зовсім. А мама – наче друга молодість в неї зараз. Закрутки цілими днями якісь крутить в такій великій кількості, торти постійно пече, гостей приймає, розсаду садить, і все між справою в неї.
Батько у Іванки спокійніший та повільніший за свою дружину, але теж на дивані ніколи не лежить. Взагалі, лежати вдень у батьків не прийнято. І з одного боку, це не може не радувати, звісно: значить, самопочуття у людей похилого віку досидить таки непогане, сил та енергії цілком достатньо.
Але, зовсім з іншого боку, мама й тато щиро не можуть зрозуміти інших людей – тих, хто не встигає за їх темпом.
Свою доньку Іванку, наприклад, вони зовсім не розуміють, адже вона молода, ще має бути активна і все вдома встигати, ще й їм допомагати.
– Що робиш? – телефонує ввечері мама. – Відпочиваєш там? Втомилася після сьогоднішньої роботи? Ну ти й даєш і це у твоєму віці. Від чого ти втомилася не розумію, ти ж за столом весь день просиділа. Ти ще така молода зовсім. Я в твої роки все встигала, носилася наче електровіник і все вдавалося мені, все робила сама.
І Іванка пам’ятає – її мама дійсно в молодості встигала все. Мама стояла скрізь в чергах, білизну всю прала руками, на всі свята збирала вдома всю родину, а Іванка зараз про це навіть думати не хоче.
– Тобі не лягати відпочивати на ліжко треба, а навпаки, рухатися чим більше, тим краще! – радить тато Іванці. – Кращий відпочинок – це переміна діяльності. Працюй собі фізично. Ворушися більше у справах, бо ти засиділася дуже, а ще зовсім молода.
Добре ще, що живуть вони окремо: Іванка зі своїм чоловіком і двома дітьми-школярами в самій столиці, а батьки її за містом. Але це не сильно рятує: тепер ось ще батьки надумали робити ремонт, в якому Іванці зовсім не хочеться брати участь. Просто зараз часи не ті, настрою зовсім немає, та й думки не гріють про майбутнє, як раніше колись.
– Їм так потрібен зараз цей ремонт, як не знаю що! – сумно каже Іванка. – У них квартира в нормальному стані досить. Наша, якщо щиро говорити, виглядає набагато гірше за квартиру батьків, але я про ремонт і не згадую поки, не до того зовсім. Тато й мама у себе років десять тому все відремонтували, вікна змінили, поставили пластикові, меблі оновили. Мама моя жінка також дуже господарська, все у них в чудовому стані зараз. Але ні – хочуть оновити обстановку. Мовляв, невідомо, що буде далі.
Платити за ремонт батьки мають намір самі, про те, щоб у доньки якісь гроші просити і мови бути не може. Тут їм, щиро сказати, Іванка зовсім не помічник, зайвих грошей у неї немає. Але це й не потрібно батькам.
Єдина вимога: платити зайве там, де можна чимало заощадити, батьки не будуть, і крапка. Платити за доставку матеріалів, крім великогабаритних, які не ввійдуть в батьковий автомобіль, наймати дорого вантажників або людей, які підготують квартиру до ремонту і так далі – це для багатих.
Мама й тато моєї подруги планують робити це самі, а Іванка, за їхніми словами, повинна допомогти їм у всьому, що вони не можуть зробити самі.
А найголовніше, що батьки не приймають відмову, і вони не розуміють, що в доньки просто немає на них часу. Ну вона ж їх єдина дочка, більше їм надіятися немає на кого. І чоловік її може, на думку батьків, запросто приїхати до тещі з тестем в свій вихідний, пересунути шафи, допомогти зняти люстри та карнизи, зробити ще якусь нескладну роботу.
Якщо Іванка, або чоловік її відмовляють батькам, вони дуже ображаються і навіть можуть не розмовляти. У них думка одна – батьки задумали справу серйозну, тому допомагайте, адже пісоя нас все дістанеться вам.
– Я ще чоловікові про це не говорила! – зітхає Іванка. – Я знаю наперед, що він буде не в захваті, у нього й так справ багато і без того. А мама хоче, щоб він всі ці вихідні провів у них з ночівлею, кухню потрібно зібрати, вони працівників не наймали, дорого це, нехай допоможе зять. Я вже не знаю, хочу взагалі відмовитися допомагати їм з ремонтом. Скажу не хочу і все. Що я маю все кидати і бігти до них?
Подруга серйозно налаштована відмовити батькам, адже немає часу їм допомагати, каже, що ремонт то зараз не на часі і справа не серйозна. Якби батьки занедужали, чи ще щось важливе, вона б допомогла б, а так – хай вибачають. Але хіба вона права?