– Не зважай на мамині слова, вона у нас запальна, але швидко відходить, – каже син своїй дружині, думаючи, що я цього не чую.
– Ти ж казав, вона як приїде, то відразу нам квартиру купить в новобудові, а натомість нас відправляють в вашу стару квартиру, а твоя мама буде в своїх апартаментах розкошувати. Ми так не домовлялися, – схлипує Аліна.
Я стояла біля дверей, мов вкопана, і не мала уявлення, як мені в цей момент правильно поступити. Від свого сина я такого аж ніяк не сподівалася, та він поки не одружився, був просто золотою дитиною. Змінився він точно під впливом своєї дружини, яка виявилася ласою до моїх грошей.
Помітила це я не відразу, коли в минулому році я приїхала, щоб їм весілля зробити, то Аліна мені навіть сподобалася, відразу мамою мене стала називати, говорила зі мною лагідно, намагалася приємною бути.
Син не хотів шикарного весілля, але Аліна настояла на своєму, бо хотіла бути в білій сукні і фаті, хотіла мати гарну, пам’ятну фотосесію, відеозйомку, виїздну церемонію, а все це коштує чималих грошей.
У сватів нічого за душею не було, про що вони мене відразу попередили. Невістка теж прийшла до нас з пустими руками, тому саме я купила їй сукню за 500 євро, адже дешевшої вона не хотіла.
Оплатила я всі витрати, відгуляли ми весілля, і я повернулася назад в Італію. Я заробітчанка зі стажем, вже більше 10-ти років я за кордоном.
Після весілля невістка з сином повернулися в столицю, де Аліна вчилася, їй треба було закінчити випускний курс. Син поїхав з нею. Вони там житло знімали, а я висилала їм гроші на оренду.
Зараз невістка отримала диплом, і повернулася разом з моїм сином в наше містечко. Виникло питання – де їм жити?
У мене є невелика двокімнатна квартира, в якій ми з сином жили колись, до того, як я поїхала на заробітки. І я вирішила, що в цю квартиру я впущу молодят, а для себе я куплю квартиру в новобудові, і хоч на старість поживу добре. А що, я заслужила.
Приїхала я додому на початку літа, стала вибирати варіант, який мені підходить. Знайшла чудову трикімнатну квартиру майже в центрі міста, недалеко від парку, поблизу є озеро, одним словом, не квартира, а мрія.
За 10 років грошей я назбирала вдосталь, тож без проблем купила цю квартиру. А на вечір я покликала сина з невісткою до себе додому, приготувала святкову вечерю, і хотіла в такій сімейній обстановці повідомити їм новину, що я квартиру собі купила, а їм віддаю свою двокімнатну квартиру.
Та як тільки я їм це оголосила, невістка змінилася в обличчі і вийшла на вулицю, а за нею побіг і син. Мені стало дуже прикро, бо я зрозуміла, що діти зовсім не пораділи за мене, та й за себе також, адже вони ніяк не відреагували на те, що я їм практично подарувала двокімнатну квартиру, ну і що, що не нову, зате це можливість жити окремо.
Але такий варіант їм не підійшов, бо невістка моя була впевнена, що квартиру я для них придбаю, а не для себе, на їхню думку мені вже нічого не треба.
Син теж був переконаний, що я поїхала в Італію на заробітки, щоб йому квартиру купити, він був впевнений, що саме так я і зроблю, тому і дружині своїй вже багато чого наобіцяв.
Звичайно, ця ситуація для мене дуже неприємна, але свого рішення я змінювати не буду – нову квартиру я купила собі, і крапка.
– Мамо, ти мене підвела, – сказав мені наприкінці вечора син. – Я ж Аліні обіцяв одне, а ти перекрутила на зовсім інше, – каже.
Зібралися і пішли обоє. Вони ще сподіваються, що я передумаю.
– Синку, ця квартира таки буде твоя, – кажу. У сина мого очі загорілися надією, а я продовжую спокійно: – Але після того, як мене не стане. Ти ж у мене один спадкоємець.
Після цих слів син ще більше образився, але мені байдуже, бо я вважаю, що я заслужила жити в новобудові, я сама собі заробила на це.
А яка ваша думка? Хто з нас правий?