Незабаром у мене з’явиться на світ моя третя дитина. Однак зараз ми з чоловіком живемо в маленькій однокімнатній квартирі та ледве зводимо кінці з кінцями. На жаль, купівля власного житла наразі не є для нас фінансово доступною.
На щастя, мої батьки володіють просторою трикімнатною квартирою. Як єдина дитина, я одна, хто може жити з ними. Я натякаю їм на те, що після народження моєї третьої дитини я можу забрати цю квартиру собі.
Будь ласка, не подумайте, що я егоїстка, яка намагається вигнати моїх батьків з їхнього власного будинку. У них прекрасний будинок з садом за містом, де вони проводять все літо. Я просто припустила, що їм було б доцільно переїхати туди на постійне місце проживання, тим більше, що вони не будуть часто користуватися квартирою.
Тепер, коли на підході ще одна дитина, я перестала натякати й прямо сказала батькам, що хочу жити зі своєю сім’єю в їхній квартирі. Я навіть попросила їх з’їхати до народження дитини. Однак вони вагаються, тому що умови проживання не ідеальні. Туалет знаходиться на вулиці, газу немає, а опалення забезпечується маленькою пічкою. Але чи справді їм потрібне розкішне місце, щоб провести свої золоті роки?
А що стосується батьків мого чоловіка, то ми не можемо розраховувати на їхню підтримку. Його мати дбає лише про свою доньку і ніколи не згадує ні про сина, ні про наших дітей. Не виключено, що вона навіть не знає імен власних онуків, не зважаючи на те, що ми подарували їй можливість стати бабусею. Тим часом її дочка намагається завагітніти вже п’ять років.
Це дійсно несправедливо, що саме ми народжуємо наступне покоління нашої сім’ї, але наші батьки, здається, не хочуть йти ні на які жертви заради нашого комфорту.