Щиро кажучи, всі ці роки я дуже пишалася сама собою адже, незважаючи на усі негаразди, які були в моєму житті, я змогла виростити справжнього чоловіка зі свого маленького синочка. Мій власний чоловік покинув нас, коли нашому маленькому синові не було ще й року, він просто пішов до іншої жінки.
Я його ніколи не шукала, та й він не виявляв ніякого бажання зустрітися зі своїм “невдалим” сімейством, як виявилося згодом, на жаль. Я розуміла, що ми йому байдужі.
Так і жили ми. Минали роки, мій синочок змужнів і одружився на дуже милій молодій дівчинці, яка змогла стати мені справжньою донькою, якої я не мала сама, про яку я мріяла так багато років.
Моя невісточка подарувала мені онука, про якого я так мріяла, якого дуже сильно люблю та шаную. Я дуже раділа, що у них в сім’ї все так чудово складається, дуже тішилася, що у сина хороша дружина і проблем в сім’ї немає. Просто дуже була щаслива за них.
Та, несподівано, в один день все змінилося, на жаль. Прогулюючись в парку разом з онуком, я стала свідком дуже незрозумілої зустрічі, яка перевернула моє добре уявлення про власного сина, як про зразкового сім’янина.
На одній з терас невеличкого вуличного кафе він стояв з незнайомою мені, але дуже молодою та красивою, жінкою. Я дуже добре знаю свого сина, тому по його усмішці, поведінці, я зрозуміла, що то за жінка і в чому вся справа. По моєму синові все стало зрозуміло мені.
Я настільки була здивована тим, що побачила, що ледь зуміла відвести свій погляд та відійти подалі, щоб дитина не впізнала свого батька, щоб ми не зустрілися з ними, я б тоді і слова не могла б мовити. Бо я не знала, що робити та як правильно вчинити, тому вирішила не поспішати, а все продумати.
А коли я повернулася додому, я не змогла зізнатися своїй невістці в тому, що на власні очі побачила. Замкнувшись в собі, я чекала вечора, щоб подивитися синові в очі і задати хвилююче мене питання йому.
Але син, за дивним збігом обставин, не прийшов додому. Невістка Іринка сказала, що у чоловіка щось трапилося непередбачуване на роботі і йому довелося залишитися на чергуванні. Як я плакала в цю ніч, адже знала, чим це може закінчитися і де зараз моя рідна дитина.
Я не могла зрозуміти, що його не влаштовувало в своїй дружині. Розумна, працювала на престижній роботі, завидна красуня і чудова господиня, яка ні словом, ні ділом ніколи не образила ні мене, ні вже точно його. Моя невістка, це просто не дружина, а мрія.
Мені було важко усвідомити те, що на таку зраду здатний мій син, моя власна дитина, в яку я вклала всю свою душу, всю себе. Той, кому я вірила більше всіх. Я навіть думки не мла, що він так може вчинити.
На наступний день я подумала, що так не правильно і поїхала на роботу до свого сина, щоб поговорити з ним відверто про все. Коли він побачив мене, його роздратуванню не було меж. Він вперше так говорив зі мною за всі роки, мовляв, не лізь туди, куди не потрібно тобі, не псуй мені життя і не вмішуйся у мої справи, тебе це зовсім не стосується.
Адже це, виявляється, тільки його життя і його рішення, а мене воно не стосується. Але як же не стосується? Адже я теж у відповіді перед невісткою та онуком. Я їх люблю, вони моя сім’я. Чому я маю мовчати, коли їх життя руйнується також?
Як далі мені жити? Просто робити вигляд, що я нічого про походеньки свого сина не знаю і, можливо, син візьметься за розум і залишить ту жінку, або ж поговорити по душам і розповісти все його дружині.
Але в цьому випадку, я практично впевнена, що моя невістка не пробачить моєму синові все, і мій онук буде рости без батька.
А я точно знаю, як це важко залишитися одній жінці існувати з малою дитиною без підтримки чоловіка свого.
Наші відносини з сином зіпсувалися зараз зовсім. Ми перестали спілкуватися з ним, як колись, а ми такі близькі були постійно, а я не можу дивитися в очі його дружині.
Невістка бачить зміни, що відбуваються, але щиро не розуміє в чому справа. Намагається нас помирити з моїм сином, наївна моя невісточка. Чим далі – тим гірше.
Що ж робити мені? Як бути мені в такій ситуації? Вони моя сім’я, моя рідня, я люблю їх усіх. Якщо розповім правду дружині свого сина, сама зруйную його сім’ю назавжди. Якби ви вчинили на моєму місці.
Фото ілюстративне.