– Галино, нам не по дорозі, і я йду від тебе, – заявив мені чоловік.
Сталося це в дуже незручний момент і в дуже незручному місці. Я йшла по вулиці, в цьому районі я рідко бувала, тому мій чоловік аж ніяк не сподівався мене тут побачити. В цей час він спокійно гуляв собі з своєю новою пасією, а мені сказав, що він затримається на роботі до вечора.
Я навіть зраділа цьому, бо через свою постійну зайнятість ніяк не могла придбати чоловіку подарунок на його день народження. А оскільки він попередив, що затримається, то я спокійно поїхала в інший кінець міста, де є великий торговий центр, і там мала необережність зустріти свого благовірного.
Він настільки злякався, що я зараз влаштую йому сцену, що сам підійшов до мене і випалив мені, що він хоче розлучення. А я від несподіванки просто оціпеніла, бо навіть не знала, що мені сказати.
З Валерієм ми разом вже 20 років, у нас є єдиний дорослий син. Зараз мій чоловік – власник успішного прибуткового бізнесу, він зранку до ночі весь у справах, і додому приходив лише для того, щоб переночувати, але я з розумінням ставилася до ситуації. А тепер з’ясувалося, що справа була зовсім не в зайнятості чоловіка.
Вдома Валерій намагався пояснити мені, що так буває, люди розходяться. Він мене більше не любить, і не хоче зі мною марнувати своє життя.
– Не ображайся, Галино, але роки беруть своє, і ти постаріла, – виправдовувався Валерій. – А вона – молода і красива, я в захопленні від неї.
Чути таке дружині від чоловіка дуже важко і боляче, але що я могла зробити, коли він вже вирішив розлучитися зі мною? В якості відступного чоловік купив мені однокімнатну квартиру і я стала жити своїм життям. Перш за все я знайшла роботу. Влаштувалася на одну фірму, яка займалася тим же, що і фірма мого чоловіка. А оскільки я йому всі ці роки дуже допомагала, то була в курсі всіх справ.
Тоді я навіть не думала, що з роботою до мене прийде ще і особисте щастя. Власник цієї фірми, на якій я працювала, швидко помітив мої професійні якості і спочатку ми просто по роботі спілкувалися, а потім між нами виникли ще й справжні почуття. Давид був давно розлучений, і зробив мені пропозицію. Я погодилася і переїхала в його шикарний заміський будинок, який був ще більшим, ніж дім Валерія.
Справи Давида йшли дуже добре, а якось він мені повідомив, що одна схожа фірма збанкрутувала, і він її купив за дуже вигідну ціну. Я привітала чоловіка і пораділа за нього. Звідки ж я знала, що це фірма мого колишнього. Але Валерій сам мені зателефонував, і став звинувачувати, що я це спеціально зробила. Переконати його, що я тут ні до чого, я не змогла.
Ось так спрацював закон бумерангу. Кожен отримав те, на що заслужив. До речі, коли мій колишній чоловік все втратив, його пасія пішла від нього.
Мені його навіть трохи шкода, але він сам вибрав цей шлях, а решту вже зробив бумеранг.