Я була заробітчанкою, і поки я гроші заробляла, мої найрідніші люди – син і чоловік, зі мною так повелися, що ворогу не побажаєш. Уявляєте, приїхала я на весілля сина, а вдома на мене чекав сюрприз – мій чоловік знайшов собі іншу, і це я зрозуміла на самому весіллі. Мені в той момент вже нічого не хотілося.
Найгірше в цій ситуації те, що син про все це знав, але мовчав, і словом ніколи не обмовився, а ми з ним щодня по телефону розмовляли. Вчинив він так тому, що хвилювався, що я їм гроші перестану висилати. А вони з чоловіком щомісяця від мене отримували не мало-не багато, але тисячу євро.
Власне, в Італію я поїхала заради сина, дуже вже я його любила, і хотілося йому допомогти, краще життя влаштувати, щоб він мав більше, ніж ми. Ми з чоловіком ніколи не жили в розкоші, швидше навпаки – бідували, і копійки від зарплати до зарплати рахували. Жили ми в селі, тримали господарку, будинок наш був доволі старий і давно вимагав капітального ремонту. А грошей на це у нас не було.
Мій чоловік рухатися не хотів, його все влаштовувало. Я багато разів його просила, щоб він їхав з іншими чоловіками на заробітки, та він мені казав, що він “не від того”, мовляв, щоб їхати у світи треба мати інший характер, а у нього не такий. А син так жити не хотів, він хотів мати освіту, хотів жити в місті у власній квартирі, мріяв про автомобіль.
Мій чоловік сміявся з планів сина, казав, що все це неможливо, а я зібралася і сама поїхала на заробітки, щоб йому довести, що все можливо, якщо цього хотіти і щось робити для цього. Навіть наперед підрахувала, скільки років мені потрібно буде працювати, щоб я на все це заробила.
Коли син надумав одружуватися, у нього вже була своя квартира, куплена за мої гроші. Я приїхала з Італії на кілька днів, щоб справити сину гідне весілля. Абсолютно всі витрати оплачувала я. І саме на весіллі моя сусідка шепнула мені, що чоловік вже кілька років зустрічається з одною жінкою, і навіть показала мені її.
На самому весіллі я не хотіла влаштовувати сцен, але на наступний день викликала чоловіка на серйозну розмову. Він не відпирався, не вигороджував себе, а просто признав той факт, що поки я на заробітках, він живе з іншою жінкою. Син, виявляється, про все чудово знав, але вважав за краще мені нічого не говорити, мовляв, це татова справа, а він тут ні до чого.
Мені тоді було так прикро, що словами не передати. Мене зрадили двоє найрідніших мені людей! А чоловік ще й мене винною зробив, мовляв, ти сама поїхала, ніхто тебе туди не гнав.
Так, поїхала я сама, але лише тому, що чоловік не заробляв так, як би хотілося. Він мене заспокоїв, сказав, що це для нього нічого не означає, і що коли я повернуся, то ми знову будемо жити разом, наче й нічого не було.
Але я вирішила, що я так не хочу. Навіщо мені зрадник? Все село знало про його походеньки, з мене ж люди сміятимуться! Крім грошей на весілля, я привезла з собою додому ще 10 тисяч євро. Думала їх віддати чоловіку, щоб він робив ремонт в нашому будинку.
Та коли я про все дізналася, мої плани змінилися. Про гроші я не обмовилася жодним словом. Я повернулася в Італію разом з грошима, і стала складати собі на житло. З чоловіком я розлучилася. З сином теж спілкуюся рідко, а він не розуміє, чого я і на нього образилася, адже він і досі вважає, що він тут ні до чого.
Розумію, що для того, щоб я мала куди повернутися, мені треба купити собі житло. Тому я планую працювати і відкладати гроші на квартиру. До мене сватається один чоловік, навіть заміж пропонує виходити, але я ще думаю, не знаю, чи воно мені, взагалі, треба.
Важко щось нове починати після того, як тебе зрадили найрідніші люди, але що робити? Треба жити далі.