Навіть не могла подумати, що підготовка до весілля це така трудомістка та енергозатратна справа. Особливо, якщо готуєшся до цього дійства в пришвидшеному темпі. Так все відбувалось у нас із Дмитром, адже я завагітніла ще до одруження. Як тільки він почув радісну звістку, зразу зробив мені пропозицію вийти за нього заміж. Все відбувалось без каблучки, спонтанно, та я відповіла згодою, бо кохаю його і ми й так планували з часом узаконити наші стосунки. Моя вагітність просто трішки прискорила цей процес. Коли про мою вагітність дізналась майбутня свекруха, то зажадала швидше влаштувати церемонію, доки ще не видно округлого живота, щоб всі думали, що дитина зачата у шлюбі. Тому ми не стали відтягувати та взятись за приготування.
Але, коли справа дійшла до складання списку гостей, матір Дмитра вразила мене своєю заявою. Як тільки вона почула, що серед запрошених будуть мої батьки, каже: “Я була впевнена, що твоїх родичів ми не будемо запрошувати. Нащо нам ті селюки на бенкеті? Ще влаштують якийсь концерт, а мені потім соромно буде своїм знайомим в очі дивитись”. Я доклала чималих зусиль, аби не сказати, що я про неї у цей момент думала.
Те, що мої батьки з села не робить їх другосортними людьми. Моя мама педагог з вищою освітою, працює завучем у міській школі, а батько хоч і господарює на фермі, але це його приватна справа. Навіть власники солідних закладів регулярно купують у нього продукцію. То хто ж тоді я? Може й мене на власне весілля запрошувати не можна, бо я не так давно переїхала з села, щоб навчатись у місцевому університеті? Тому різко їй відповіла: “А вас не бентежить, що ваш онук чи онучка будуть народжені від селючки?” У майбутньої свекрухи аж щелепа відвисла від несподіванки.
З того часу, питання про доцільність запрошення моїх рідних на весілля, відпало саме собою.
До речі, на нашому весіллі, саме знайомі моєї свекрухи влаштували той концерт, якого вона так остерігалась. Чоловік її товаришки напився та мало не влаштував чубанину з тамадою. На щастя досвідчений ведучий зміг вийти із ситуації з гумором.