Я виховував свою донечку як Принцесу. Вона ніколи не підіймала важкого, ні в чому собі не відмовляла. Ми з дружиною постійно говорили Діані, що вона заслуговує жити у розкоші, мати хатню робітницю Тому, що таку красу не повинна псувати хатня робота.
Ще змалечку ми віддали кровиночку в музичну школу, бо бачили який у неї відмінний музикальний слух. Діана обрала грати на скрипці та ми були цьому невимовно раді. Згодом донечка вступила в музичне училище. Там вона познайомилася з Орестом.
Хлопець теж музично обдарований, правда з звичайної сім’ї. Не такої багатої, як нам хотілося б. Та Діана переконувала нас, що він подає великі надії та згодом стане видатним музикантом, тоді вони й зможуть дозволити собі найняти хатню робітницю.
Ми з дружиною всіляко переконували донечку не поспішати з заміжжям, почекати, коли хлопець почне нормально заробляти, щоб він міг їх обох забезпечити. Діана нас не слухала, адже була засліплена коханням до Ореста. Донечка була переконана, що зовсім скоро Орест засяє як зірка, вона навіть полишила заняття скрипкою, щоб не створювати конкуренцію своєму коханому. Згодом вони одружилися та пішли жити у квартиру його мами.
І тут почалися жахливі будні для нашої донечки. Вона ж зовсім не пристосована до такого життя. Ще й свекруха їй попалася надзвичайно лиха. Заставляла її мити посуд та прибирати. А вчора взагалі примусила робити вечерю. Діана ж не вміє. Свекруха лає нашу донечку, а до неї так відноситися не можна.
Кожен день донечка плаче, жалкує про своє рішення. Врешті-решт я не витримав та забрав свою принцесу додому. Не для такого життя ми ростили свою квіточку.