Так, наприклад, Європа – один із супутників Юпітера. Атмосфера Європи майже повністю складається з кисню (O2). То де ж він там узявся? На нашій планеті більшу частину кисню виділяють водорості морів та океанів (фітопланктон) у процесі фотосинтезу, а також наземні зелені рослини. На супутнику Юпітера, як відомо, рослин поки що не виявлено, але кисень там є. Його джерело – не біологічні процеси.
Поверхня Європи складається переважно з крижаної кірки, під якою може хлюпатися рідкий океан. Крижана поверхня постійно піддається впливу пилу, сонячного світла, бомбардується зарядженими частинками з магнітосфери Юпітера. В результаті лід випаровується, перетворюється відразу на водяну пару, минаючи фазу рідини, і після низки хімічних реакцій з’являється молекулярний водень і кисень. Легкий водень випаровується в космос, а важкі молекули кисню накопичуються на висоті 200 км і утворюють атмосферу. Газ повільно летить у космос, тому він постійно поповнюється.
Проте атмосфера Європи дуже розріджена та дуже тонка. Атмосферний тиск на поверхні супутника становить приблизно мільярдну від земного. Іншими словами, атмосферу на Європі навряд чи можна назвати такою, що придатна для звичного нам життя, дихати там без скафандрів, звичайно ж, не вдасться.